Чим запам’ятався вікенд з Мандрівним Docudays UA у Кременчуці

Чим запам’ятався вікенд з Мандрівним Docudays UA у Кременчуці

25 листопада 2014

Підійшов до кінця Мандрівний Docudays UA в Кременчуці. Останні 2 дні цьогорічного фестивалю були дуже насичені й яскраві. За ці 7 днів ми переглянули 18 стрічок, а на наших 30 показах побували більше 730 кременчуцьких, комсомольських та олександрійських глядачів. Чим запам’ятався вікенд? Живою бібліотекою, ніччю кіно та лінивими недільними показами.


До суботи ми готувалися довго. Шукали героїв «Живої бібліотеки», вели переговори й налаштовували на довіру, розказували всім про ніч кіно й щиро запрошували долучитися. Почалося все зі створення креативного а-ля бібліотечного простору з вазонками квітів всюди й трансформацією виставки карикатур «Є інша сторона Європи!» презентованої майже класично (на шнурках та на стелі) в об’ємні геометричні фігури кубічної й призмаподібної форми в Просторі Ідей. За доброю традицією вчасно прийшли «книги» та журналісти. Каталог книг налічував 6 книжок: «Мусульманин», «Мусульманка», «Греко-католик», «Представник ЛГБТКІ-спільноти», «Екс-ув’язнений» та «Екс-міліціонер» (який трохи спізнився через обласні збори Правого сектору й не знайшов свого читача). Назвати нашу «Живу бібліотеку» багатолюдною було важко. Але за 3 години «книги» все ж таки встигли поспілкуватися між собою й поділитися знаннями й поглядами з читачами. Якісь з читачів навіть затрималися на годину довше в нашій бібліотеці.

 

Одночасно з «Живою Бібліотекою» в кременчуцькому Просторі Ідей відбувалися кінопокази в Комсомольській публічній бібліотеці. Ось такі відгуки однієї з місцевих організаторів-модераторів: «Організовуючи перегляд в лекційній залі публічної бібліотеки, ми не знали попередньо кількість майбутніх глядачів і їх вік, тому глядацька аудиторія була неоднорідною. Ми переглянули 3 короткометражки «Ліза, ходи додому!», «Полум’яні голоси», «Рілля». 

 

Перед кіносеансом наш модератор Антон Чупин запитав присутніх, що вони знають про права людей, їх обов'язки й хто порушує їх права. З'ясувалося дивним, що обов'язків у людини немає, а її права може порушити тільки держава.

 

Очікувано, що перший фільм про маленьку дівчину зворушив душу кожного глядача. Хоча участь у обговоренні не приймали всі, але відрізнити добре від поганого було не важко, деякі з присутніх дорослих змогли пояснити, навіщо режисер так багато показала нам епізодів на природі з Лізою, що вона ототожнює себе з равликом, який може сховатися завжди у мушлі.

 

Другий фільм про ізраїльтянина ефіопського походження, який вміє писати й читати реп змогли зрозуміти не всі: з'ясувалося було складно читати титри з дальніх рядів, особливо коли текст збігався з білим фоном. Але не тільки дорослі, а й деякі підлітки висловились, що розуміють проблеми расизму, хоча й особисто не стикалися з таким у нашому місті.

 

Останній фільм про протести студентів у Канаді було легко дивитися багатьом глядачам, хоча висловити «й що це значить?» було важко, бо як такого фіналу у фільмі глядачі не побачили, бо й головна героїня не відповіла для себе на багато питань. Але глядачі, ті що були присутніми на всіх фільмах і подискутували відзначили, що фільм вимагає подумати деякий час, поносити в собі, щоб виробити своє ставлення».

 

Ніч кіно того ж дня, 22 листопада, розпочалася стрічкою «Кіноплівка» про зникаючу професію кіномеханіка. Глядачі різної вікової категорії й статусу сприйняли цю чорно-білу замальовку, як вступ/пролог до ночі кіно, й тривалих обговорень кінематографічних засобів та проблематики фільмів. Другим фільмом ночі стала гарна філософська історія відносин польського фотографа Тадеуша Рольке зі своїм учнем Міхалом. Стрічка «Щоденники подорожі» не залишили байдужих, зала аплодувала. Діалог між генераціями про мистецтво фотографії, жінок, здоров’я, навчання, професійну етику та сама подорож надихнув на розмову про все вищеперераховане, й про права людини (де ж вони там?), прагнення до щастя та можливість проявляти світлини у місцевому фонтані. Після цього дивилися «Вегас» та «Непал форева». Перша стрічка спровокувала бурне обговорення системності, рівних можливостей та стьобу над американською мрією. А ще зачепили тему підкорення за власним бажанням, не вміння сумніватися та відмовляти, починаючи зі школи й всієї системи освіти. Друга стрічка ж викликали в аудиторії сміх і сумніви щодо справжнього документального підґрунтя фільму й адекватності головних героїв комуністів в «ред демонстрейшн енд манфістейшн дресес».

 

А на останок бурні овації. Після цього фільму школярі розійшлися й обговорення стали довшими й змістовнішими. Дивилися «Рілля», «Таксі для двох», «Ліза, ходи додому!» та «Кафе “Вояж”». Розмовляли про революції і протести, про втрату особистості, про програмування власної долі, про те, як поведінка впливає на нас і наше майбутнє, про батьків, причини та витоки алкоголізму, про розчарування від життя та віру в краще. А ще порівнювали враження від обговорень в різних глядацьких аудиторіях. Доволі тепла атмосфера, чай, кава та смачне печиво допомогли протриматися найстійкішій аудиторії до 3-ої ранку.

 

Більше тут

XVI
Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини
Жовтень — Грудень 2019
Docudays UA-2019 мандрує Україною
Новини
21 вересня 2019
Світлій пам`яті колеги
Новини
30 серпня 2019
На старті Мандрівного Docudays UA-2019
Новини
23 серпня 2019