Показ фільму «Ex Libris: Нью-Йоркська публічна бібліотека» у Львові: бібліотекам варто не боятися бути різними

Показ фільму «Ex Libris: Нью-Йоркська публічна бібліотека» у Львові: бібліотекам варто не боятися бути різними

10 грудня 2018

У межах спеціальних подій у рамках XV Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA на Львівщині бібліотекарі(ки) та львів’ян(к)и переглянули й обговорили фільм Фредеріка Вайзмена «Ex Libris: Нью-Йоркська публічна бібліотека». Заходи відбулися за підтримки Посольства США в Україні.

 

Головний герой фільму режисера Фредеріка Вайзмена «Ex Libris: Нью-Йоркська публічна бібліотека» (2017, США 197’) – основне книгосховище країни. Останнє не лише зберігає історію світу, а й місце тяжіння, що прагне надихати людей навчатися, розвивати знання та зміцнювати спільноти. Бібліотека з її 92 філіалами вбачає свою місію в тому, щоб бути ресурсом для всіх мешканців і мешканок цього багатогранного й космополітичного міста. Нью-Йоркська публічна бібліотека є проявом глибоко вкоріненої американської віри в право кожного знати та бути поінформованим. Це одна з найдемократичніших інституцій США.

 

Український бібліотечний контекст дещо відрізняється від американського. І, як влучно наголосив Василь Кметь, директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, на відкритому показі та обговоренні фільму в Меморіальному музеї тоталітарних режимів «Територія Терору», «бібліотека є чинником політичних трансформацій, вона формує вплив на громаду, державу, соціум, бібліотека стає суб'єктом».

 

Фото: Юрій Ольш

 

Проте наразі ми говоримо лише про поступове формування бібліотеки як суб’єкта, а насамперед – про бібліотекарів і бібліотекарок як рушіїв трансформацій бібліотек. Бібліотекарі(ки) змінюють бібліотеки, а бібліотеки змінюють суспільство. Цю тезу влучно доповнили думки представників і представниць цієї сфери під час обговорень фільму.

 

У Центрі імені Митрополита Андрея Шептицького Українського католицького університету відбувся спеціалізований показ для запрошених бібліотекарів(ок) з області та міста й дискусія на тему «Бібліотечні простори як сучасні центри просвіти й комунікації».

 

Своїм досвідом, досягненнями та викликами ділились спікерки: Олена Шматько, завідувачка науково-методичного відділу Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки, Віра Савка, завідувачка URBAN-бібліотеки Трускавецької МЦБС, Олександра Яручик, адміністраторка бібліотеки Українського католицького університету, модерувала дискусію Ніна Хома, координаторка фестивалю Docudays UA у Львівській області.

 

Фото: Дмитро Шацький

 

Віра Савка, завідувачка трускавецької URBAN-бібліотеки, поділилася власним досвідом перетворення «звичайної пострадянської бібліотеки» на сучасний центр просвіти.

 

Бібліотекарка розповіла, що URBAN-бібліотека Трускавця стала однією з тисячі бібліотек, у яких зробили капітальний ремонт, оновили обладнання та меблі, але книгосховище залишилось «старим» за своєю суттю, тож потрібно насамперед перезавантажити його візію. «Я постаралась зрозуміти потреби аудиторії та сформувати продукт, потрібний сучасній людині тут і тепер. Наповнити бібліотеку тим контентом, за яким люди прийдуть самі, бо їм це цікаво й потрібно, а не тому, що мені потрібно виконати план робіт. І саме такий підхід зробив цю бібліотеку затребуваною, цікавою, яскравою, упізнаваною», – додала Віра Савка.

 

Фахівчиня вважає, що головне – бачити інструмент ремонту як механізм до перезавантаження концепції та методики роботи бібліотеки: «Щоб бібліотека вийшла на сучасний еволюційний етап діяльності, потрібно завжди розглядати будь-які ремонти як інструмент кардинального перезавантаження її роботи. Завжди ставити питання: «Зробили ремонт, і що далі? Сидимо в нових декораціях?». За словами наших відвідувачів, тепер наша URBAN бібліотека має особливу енергетику й свою впізнаваність», – резюмує Віра Савка.

 

Фото: Дмитро Шацький

 

Представниця бібліотеки Українського католицького університету Олександра Яручик наголосила на постаті бібліотекаря(ки): «У фільмі прозвучала фантастична фраза: “Бібліотека – це, безперечно, книги. Але не книгозбірня. Бібліотека – це люди! І ці люди тут, бо шукають важливе для себе”. Ми можемо просто збирати книжки, а можемо за допомогою книжок і взагалі літератури збирати людей, яким під силу творити історію», – зауважує Олександра.

 

На думку Олександри Яручик, робота бібліотекаря(ки) точно вже переросла той рівень «особи, яка сидить серед книжок і пильнує тишу: «Тепер це має бути людина-друг, людина-порадник, людина-помічник, яка орієнтується в сучасному світі, запитає про справи, а також влучно порадить потрібну книжку». Важливо сьогодні дбати й про комфорт відвідувачів: «Хочеш мати доступ до фонду? Бери! Зручно читати на підвіконні? Сідай! Хочеться прямо на підлозі? Та нема проблем! Треба книга? Ми зробимо все, аби дістати її. Головне – читай», – підсумувала бібліотекарка.

 

Фото: Дмитро Шацький

 

У Меморіальному музеї тоталітарних режимів «Територія Терору» відбувся публічний показ фільму, а запрошені гості обговорили бібліотеку «як центр життя громади». До розмови, яка плавно переросла в «ніч у музеї», долучилися Олена Микитюк, завідувачка читальної зали бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука, Василь Кметь, директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, Ольга Василевич, завідувачка бібліотекою-філією № 25 ЦБС для дорослих у Львові, Оксана Палій, представниця бібліотеки Центру імені Митрополита Андрея Шептицького Українського католицького університету, Настя Нечипоренко, представниця управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, модерувала обговорення Богдана Брилинська, культурологиня, очільниця офісу «Львів – місто літератури ЮНЕСКО».

 

Якщо на першій дискусії обговорили особистості бібліотекарок і бібліотекарів і їхню роль у модернізації бібліотек, а також обов’язкову інфраструктуру сучасної книгозбірні, як-от комфорт відвідувачів і відвідувачок – від запропонованих програм до відповідних умов перебування та живого спілкування, то учасники цієї розмови зосередилися на поняттях більш глобальних і почали з мотивації бути бібліотекарем(кою).

 

Для Василя Кметя бібліотека є знаряддям для формування інтелектуального й духовного простору. «Бібліотека виходить за межі і творить суспільство», – вважає науковець. Для Анастасії Нечипоренко, яка пройшла шлях від бібліотекарки до урядниці відповідальної за бібліотеки, усе почалося з любові до книжок та питання: «Чи вистоїть, виживе бібліотека сьогодні?».

 

Фото: Юрій Ольш

 

Учасники й учасниці дискусії зійшлися на думці, що всі бібліотеки різні інфраструктурно й не повинні боятися відрізнятися, шукати свою фішку. Не обов’язково йти шляхом, яким уже хтось пройшов, навіть якщо він був успішним. Особливість бібліотеки визначає її фонд, тому зараз важливо обирати книжки, які будуть актуальними й через 100 років.

 

Оксана Палій з бібліотеки Українського католицького університету зауважила, що у фільмі йдеться про забезпечення максимальної доступності мистецьких збірок і артефактів для публіки, а в нас поки що простежується акцент на закритості як елементі збереження. Бібліотекарі(ки) переконані, сучасні бібліотеки мусять приділяти увагу своїй публічності, заходам, адже життя громади вирує, і як тільки бібліотеки перестануть про себе заявляти – про них забудуть.

 

Окремо обговорили питання побудови нових бібліотек, які, на думку представників сфери, повинні стати обов’язковою частиною архітектурних планів забудовників житлових масивів, і саме наявність бібліотек створить додану вартість і престиж новим районам. Адже на таких районах буде куди піти – до бібліотеки.

 

Фото: Юрій Ольш

 

Говорячи про місію бібліотек, їх обов’язки перед суспільством та пошук власного обличчя, модераторка Богдана Брилинська запитала: «Чим не повинна займатися бібліотека?». Учасники дискусії зазначили, що бібліотека не мусить заміняти собою школи, дитсадки й навчальні заклади. І хоч бібліотека перебуває на перетині всіх сфер діяльності – не варто перебирати якусь із них цілком.

 

Сьогодні важливим є тяглість досвіду і традицій – їх передання в питаннях інфраструктури й концепцій, адже працівники і працівниці Нью-Йоркської бібліотеки сто років займаються одним і тим самим при будь-яких президентах.

 

Підсумовуючи обидві розмови, варто згадати дві моделі розвитку бібліотек, які обговорювалися спікерами, – «американську», «бібліотеку про все» – від квитків на потяг до власне книжок, і «європейську» – бібліотеку, яка має свою специфікацію. Говорячи про наші бібліотеки та сьогоднішню можливість власного самовизначення, важливим є зберігання балансу між запитом аудиторії, перебуванні в руслі головних трендів і водночас роботі над розвитком публіки. Важливим є й бачення розвитку стратегії бібліотеки на один і п’ять років уже сьогодні. У центрі ж бібліотеки лишається бібліотекар(ка) як відданий(а) книголюб(ка) і промоутер(ка) книги як інструменту розвитку мислення людини, і як наслідок формування відкритого суспільства. Бібліотекарки і бібліотекарі творять бібліотеки, а бібліотеки творять суспільство.

 

Фото: Юрій Ольш

 

Організатор заходів: ГО «Патронус».

 

Партнери заходів: Львівська обласна універсальна наукова бібліотека, Центр Митрополита Андрея Шептицького, Департамент з питань культури, національностей та релігій ЛОДА Меморіальний музей тоталітарних режимів «Територія Терору», Офіс «Львів – місто літератури ЮНЕСКО».

 

Матеріал: Ольга Гончар

XVI
Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини
Жовтень — Грудень 2019
На старті Мандрівного Docudays UA-2019
Новини
22 серпня 2019