Російський громадський активіст Олексій живе в Україні без статусу вже чотири роки. Він тут через політичне переслідування. Незважаючи на тягарі життя без статусу, Олексій намагається працювати і бере участь у багатьох заходах проти агресії Росії в Україні. Нурхан, журналістка з Киргизстану, з весни 2018 року шукає притулку разом із трьома дітьми-підлітками. Команда «Без кордонів» допомагає їм у пошуках свободи і безпеки.

Сергій Чагаров з 15 років бореться з корупцією у рідному селі Гатне під Києвом. Його головна зброя – документ і журналістський текст. Під час однієї з сесій сільради депутат, звинувачений Сергієм у корупції, нападає та публічно погрожує активісту. Про цей випадок пишуть усі провідні ЗМІ України. Для них Сергій – герой. Для частини села – ганьба. Йому погрожують, радять не лізти у «справи дорослих», а однієї ночі підкидають на подвір'я вибухівку.

Флоріан Юр’єв – архітектор, художник, скрипковий майстер, теоретик і поет. На 90-му році життя йому доводиться опанувати ще одне, цілковито нове заняття. Щоб урятувати свій авторський архітектурний проект – київську «Летючу тарілку» – від перетворення на частину торговельного центру, Флоріан Юр’єв розпочинає кампанію проти свавілля столичних забудовників.

Фільм-міркування, ідея якого – дослідити створення міфу про Донбас, керуючись архівними матеріалами документального та ігрового кіно. Сюжет картини розгортається у двох площинах. Перша – життя очима радянської пропаганди та Донбас як вітрина ідеології. Друга – життя реальне, приховане від зайвих поглядів. У фільмі використані архівні матеріали та записи інтерв'ю з колишніми жителями Донбасу, які стали очевидцями і жертвами російської агресії. Життя обіцяло бути симфонією праці, радості й добробуту, але виявилося оманою й маніпуляцією. Ілюзій більше не лишилося. Симфонія Донбасу перетворилася на какофонію Донбасу.