Мандрівний Docudays UA на Волині

Мандрівний Docudays UA на Волині

15 грудня 2017

Дванадцять українських та зарубіжних стрічок і понад тисячі глядачів і глядачок – таким був XІV Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA на Волині, що тривав із 23 листопада по 8 грудня. Своїми враженнями ділиться Богдана Стельмах, координаторка Мандрівного Docudays UA у Волинській області​.

 

Історія про бійця-добровольця Валерія Лавренова відкрила Мандрівний фестиваль у Луцьку. Попри те, що фільм триває більше ніж годину, він тримає в полоні до останнього титру. Що найцінніше для людини в її житті? Чи є для неї цінністю саме життя? Чи можна пережити біль від втрати найближчих друзів, і як змінюється твоя свідомість, коли ти бачиш смерть на власні очі?

 

Головний спеціаліст Департаменту культури Луцької міської ради Дмитро Ураєв і адвокат Центру вторинної безоплатної правової допомоги в місті Луцьку Олег Лягутко – одні з тих, які знають про війну з власного досвіду. За їхніми словами, те, що «Лавр», який втратив побратимів в Іловайському котлі, повернувся зовсім іншим – очевидний факт: у людини змінюється психологія, змінюється світосприйняття, загострюється почуття справедливості та вимогливості до світу, у який вона повертається.

 

 

Показ і обговорення фільму «Війна химер» відбулися також для працівників поліції Головного управління національної поліції у Волинській області та відвідувачів і відвідувачок Нововолинської центральної міської бібліотеки, зокрема студентів(-ок) електромеханічного коледжу.

 

А найбільшу кількість показів на Волині – одинадцять – здобула стрічка шведської журналістки Елін Йонссон «Боротьба Джамали». Її глядачами й глядачками були учні старших класів луцьких шкіл і ліцеїв, студенти коледжів та університетів, громадські активісти молодіжних організацій тощо.

 

Фільм вражає багатьма моментами: і страшними цифрами геноциду кримськотатарського народу в 1944 році, і наслідками анексії Криму у 2014 році. Колишній військовий, активіст ГО «Кримські татари Волині» Редван Зекір’яєв розповів, що він також народився в родині депортованих кримських татар, служив у Керчі й був свідком вторгнення російських військ на територію Криму. «Коли я побачив колону медичної частини, то зрозумів, що все дуже серйозно, – зазначив Редван. – Переходити на бік Росії я не збирався, бо моя рідна земля – Крим, а держава – Україна». Чи повернеться назад – чоловік не знає, як і більшість кримських татар.

 

Фільм по-різному сприймався шкільною та дорослою аудиторією, проте нікого не залишив байдужим. Когось найбільше вразила глибина походження пісні Джамали, когось – що вона не може приїхати до батьків, іще когось – масштаби винищення кегебістською машиною цілих народів – кримських татар, українців, білорусів… Усе це говорить про одну надзвичайно важливу річ, яку озвучила у фільмі Джамала й на якій наголосив Редван Зекіряєв: ми маємо знати свою історію, історію країни, у якій живемо, і не бути байдужими до подій, які відбуваються у світі. Бо забуття призводить до зникнення.

 

 

Чимало емоцій і дискусій викликали в глядачів й інші фільми з колекції Мандрівного Docudays UA, зокрема ті, у яких ідеться про людину та її взаємини з природою, зі світом тварин і птахів, – «Народжені бути вільними» режисерки-журналістки Ґаяне Петросян із Великобританії, «Природа мого серця» фінського режисера-документаліста Яакко Рууска, «Укриття» української режисерки Анастасії Максимчук. Важко й боляче було сприймати окремі кадри, однак такі фільми змушують дивитися на свій внутрішній світ і світ, у якому ми є, без «рожевих окулярів».

 

ГО «Волинський прес-клуб» щиро вдячний усім партнерам за організацію кінопоказів на Волині, а медіа-партнерам – за інформаційний супровід фестивалю.

Фото: Богдана Стельмах

Чільне фото: Кадр з фільму «Боротьба Джамали» 

XVI
Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини
Жовтень — Грудень 2019
Світлій пам`яті колеги
Новини
30 серпня 2019
На старті Мандрівного Docudays UA-2019
Новини
23 серпня 2019