Наперекір війні та вимкненню світла вдалося об’єднати Харків, Чорноморськ, Дніпро й Черкаси: показ і онлайн-обговорення стрічки «Фортеця Маріуполь. Орест»

16 грудня 2022

Цього року Мандрівний Docudays UA для деяких регіональних координаторів став ще й «переселенським». Через повномасштабну військову агресію з боку російської держави координатори були змушені виїхати в інші регіони України.

Олег Охредько, Григорій Курачицький та Юрій Чумак вирішили провести спільний кінопоказ у нових для себе містах – Чорноморську, Дніпрі та Черкасах – для місцевих жителів та переселенців. Юрій Чумак долучив до показу й рідний Харків.

Для такої події обрали фільм режисерки Юлії Гонтарук «Фортеця Маріуполь. Орест». Маріуполь став символом опору у цій війні – це найбільше місто, яке захопили та зруйнували окупанти під час повномасштабної агресії. На переконання Юрія Чумака, «фільм “Фортеця Маріуполь. Орест” є концентратом сенсів, які несе сьогодення».

Кадр з фільму «Фортеця Маріуполь. Орест», реж. Юлія Гонтарук

У Харкові через обстріли російської держави-агресора довелося шукати локацію, що знаходиться у підвальному приміщенні та забезпечує бодай відносну безпеку. Таке місце пощастило знайти. Ним став Kharkiv Media Hub – це не тільки осередок професійної журналістики, але й простір, завжди відкритий до важливих соціальних та громадських ініціатив.

У Черкасах глядачів/-ок запросили у Хаб Halabuda, який сам був релокований із Маріуполя. У Дніпрі в якості місця для перегляду обрали Хаб «ЯМаріуполь», що працює на базі Центральної міської бібліотеки, – теж створений переселенцями. А в Чорноморську захід проводили в «Арт-сховищі», яке, відповідно до своєї назви, дозволяє долучатися до мистецьких подій і сховатись від небезпек.

Організаторам пощастило запросити на перегляд стрічки її головного героя – голову прес-служби полку «Азов» Дмитра Козацького із псевдо «Орест», який радо долучився до онлайн-обговорення.

Дату теж обрали не випадкову – 10 грудня, Міжнародний день прав людини.

Попри те, що на початку заходу світло вимкнули у трьох містах (крім Харкова), організатори зуміли провести покази в усіх чотирьох локаціях! А потім глядачі включилися через Zoom до спільної дискусії та спілкування з «Орестом».

Показ і онлайн-обговорення стрічки «Фортеця Маріуполь. Орест» у Черкасах. Фото: Юрій Чумак

Дмитро Козацький зазначив:

«Я хочу подякувати своїм побратимам з “Азову”, всім захисникам Маріуполя та “Азовсталі”, які обороняли українську землю до останнього, тримаючись у нелюдських умовах. Вони робили неймовірні речі, які наша українська армія робить і зараз, кожного дня.

Мені дуже ніяково, коли про мене говорять, – я не дуже люблю публічність. Проте зараз намагаюся використовувати кожну нагоду, аби нагадувати всім про наших військових бранців, які досі знаходяться у полоні. З них близько 2000 – захисники “Азовсталі”.

У нас є можливість пересуватися, де ми хочемо, їсти те, що побажаємо, говорити вільно те, що ми думаємо, а у побратимів, які нині перебувають у полоні – такої можливості немає.

Повертаючись до фільму, я дякую режисерці Юлії Гонтарук та всім, хто описували, фотографували і фільмували надзвичайно важливі події в Маріуполі – для того, щоб про них знав увесь світ. Ми не маємо права забути героїзм наших воїнів, так само, як і воєнні злочини, скоєні рашистами у нашій країні. Це надзвичайно важливо і для майбутніх поколінь!»

Дмитрові ставили запитання глядачі/-ки з Дніпра, Харкова, Чорноморська та Черкас. А фотографиня Halabuda Світлана Корабльова, яка теж евакуювалася з Маріуполя, звернулася до нього: «Ти для мене був тим самим промінчиком світла, який давав позитивну віру на те, що в нас є надія. Тоді все було чорним і депресивним, але твоя посмішка, навіть на тих кадрах, де майже все зруйновано, давала надію, що ми все-таки прорвемося. І ще дуже дякую тобі як фотограф фотографу і просто як людина – за ті світлини, що ти зробив. Вони увійдуть в історію!»

Показ і онлайн-обговорення стрічки «Фортеця Маріуполь. Орест» у Черкасах. Фото: Юрій Чумак

Координаторка Хабу Halabuda Людмила Чичера так прокоментувала спільний захід: «Дуже символічно, що у Міжнародний день прав людини ми підняли до обговорення найстрашніше порушення прав людини – права на життя.

Після перегляду фільму ми змогли усі разом чотирма містами поспілкуватися із головним героєм Дмитром Козацьким та поділитися враженнями від фільму. А враження в усіх були дуже сильні – багато хто навіть плакав. Дякуємо команді Мандрівного Docudays UA на Харківщині та особисто Юрію Чумаку за можливість показати це кіно саме у “Халабуді”».

Григорій Курачицький зауважив, що він, як і Дмитро, до повномасштабної війни так само жив у Маріуполі. Він усім серцем любить це місто, тож під час перегляду фільму згадував кожен дім, показаний на екрані. Григорій наголосив: «Завдяки мужності та стійкості захисників Маріуполя та інших міст, Україна витримала першу хвилю ворожої навали й нині вже поступово звільняє окуповані території. Я вірю, що незабаром ми піднімемо келих за нашу Перемогу в українському Маріуполі!»