На початку листопада в середній загальноосвітній школі №38 м Львова відбулося два семінари «Права дитини та сімейні цінності сучасного суспільства». Семінари проходили в рамках Мандрівного Docudays UA і школярам було продемонстровано документальний фільм «Лізо, ходи додому!» (про маленьку дівчинку, яка постійно тікає з дому, від батьків, які зловживають алкоголем та ведуть аморальний спосіб життя і шукає спокою на лоні природи), а після його перегляду відбулося обговорення побаченого, обговорювалися також проблеми ралізації прав дитини в сучасному світі.

Співорганізатор заходу, вчитель-методист із СЗШ №38 п. Наталія Голосова, ось так прокоментувала подію: «Учасниками першого семінару були учні та вчителі загальноосвітніх навчальних закладів. Приємно, що серед дорослої глядацької аудиторії були не тільки вчителі різних фахів, а й педагоги-організатори, психологи, працівники шкільних бібліотек».

На питання  «про що фільм», відповіді були різними, але торкались переважно морально-етичних сторін життя Лізи. Жодна дитина не сказала, що дівчинці бракує нового одягу, власної кімнати, комп’ютера, смартфона… Діти говорили про духовність, про турботу, якої бракує дівчинці, про брак батьківської любові, підтримки, опіки, всього того, що повинні дати батьки. Говорили також про символи та метафори, які були присутніми у фільмі.

Виявилося, що діти дуже уважно дивилися фільм і побачили їх велику кількість. Говорили про равлика, який був наче символом самотності та безвиході, проводили аналогію з Лізою, що вона, тікаючи на природу, наче равлик ховається у свою мушлю. Говорили про сонце, яке тільки заходить і ніколи не сходить. Також помітили самотнє сухе дерево, хоча на вулиці було літо і інші дерева були ще повні листя. Говорили ще й і про засоби, які використав автор фільму для підкреслення своєї ідеї, це крик «Ліза» на фоні тривожної музики, і певне освітлення, яке наче викривлює зображення, і звук цикад, який заглушав усе, що відбувалося на екрані, наче «природа перекриває той жах, що відбувається у Лізи дома», і «звук смажених котлет», через який іноді навіть не було чути голоси в кадрі, про Лізу, яка прагне чогось кращого, світлого, яка є талановитою і хоче просто бути щасливою , але , як це не дивно, з усією своєю сім’єю.

Другого фестивального дня школа приймала учнів та педагогів з інших шкіл. Фільм знову викликав жвавий інтерес і активне обговорення і школярів і педагогів.  Під час обговорення учасники піднімали питання самотності дівчинки. У загальному розумінні самотність – відчуття розриву з оточуючими, важке переживання, пов’язане із втратою життєвих цінностей або близьких людей, постійне відчуття покинутості, непотрібності власного існування. Наявність сім’ї не вирішує проблеми самотності, так само як самотній спосіб життя не обов’язково призводить до самотності.

Учасники піднімали проблему спілкування батьків і дітей. Мабуть, відповідальність за ці стосунки лежить передусім на батьках. «Через виховання, а саме на прикладі батьків дитина пізнає світ, переймає цінності, формується її ставлення та поведінка. Сім'ї, де процвітають скандали, неувага, конфлікти і нехтування інтересами один одного, не можуть вважатися ідеальним місцем для виховання дитини. Це звучить жахливо, але, на жаль, в сім'ях з малим достатком нерідко виникає специфічний тип проблем між дітьми та батьками».

«Часто протягом  фільму можна було почути, як мама лає дівчинку. До цього хочу сказати, що якщо дитині в дитинстві батьки постійно кажуть, що вона телепень, нехлюй, то, рано чи пізно, дитина в це починає вірити. Але спочатку усередині відбувається конфлікт, тому що дитина знає, що вона не така погана, що намагається радувати своїх батьків, а вони цього не зауважують, намагаючись підігнати дитину під свої мірки. З цього конфлікту випливає нервове напруження, з яким дитина не може впоратися.

Якщо чесно, я відчула єдину потребу — подякувати своїм батькам. Мабуть, я щаслива людина і усім бажаю того ж» - таку думку висловила психолог СЗШ № 38 Наталя Круковська.

Джерело: centre7.org.ua