Містечко Товсте (раніше – Тлусте) багато хто з мандрівників сприймає просто як малопомітний населений пункт на шосе Тернопіль – Чернівці. Туристичні путівники не приділяють йому надто багато уваги. У кращому випадку згадують про церкву Архістратига Михаїла, що височить просто у центрі містечка, навпроти автостанції.

Церкву без перебільшення варто вважати шедевром сакральної архітектури. ЇЇ проект належить метру зодчества ХІХ – ХХ століть Яну Сас-Зубжицькому. Який – до слова – народився не де-небудь, а саме у Тлустому. Нема мови, меморіальна дошка тут була б дуже доречною…

У минулому столітті центр містечка прикрашали ще два храми: костел Святої Анни, багатократно перебудовуваний та у роки війни обезголовлений – таким от, невеселим, він і стоїть донині. Третю святиню , юдейську синагогу, на жаль, було цілком знищено у 1942…

Втім історичний кіркут у Товстому таки пережив нацистську окупацію – тож нині він майже унікальний – тут можна побачити більше сотні майстерно різьблених кам’яних мацев 18 - 20 століть. Їхнім збереженням варто подякувати і місцевим мешканцям, котрі не наважилися використовувати їх як будівельний матеріал. І коровам та козам, що впродовж десятиліть рятують кіркут від заростання… Він справді вражає – такий от останній матеріальний слід зниклої цивілізації, яка існувала на цій землі ще якихось 80 років тому, але про неї нам відомо менше, аніж про цивілізації давніх єгиптян або еллінів…

Шестисотлітня писана історія Тлустого містить згадки про перебування тут багатьох непересічних людей. Серед них і засновник хасидизму Баал Шев Том (Бешт), і світовий класик афоризму Станіслав Єжи Лєц, і греко-католицький парох, отець Антін Навольський, після ІІ Світової війни визнаний Праведником народів Світу...

Словом, до Товстого варто приїздити. Мандрівний Docudays UA був цілком свідомий того.

Цьогорічні його мандри завершилися 13 грудня саме тут, у Товстому, у бібліотеці містечка - переглядом та обговоренням стрічок «Зламані гілки» Аяли Шарот та «Вєрка» Павла Лозінського.

Представлено було також серію книжок правового та гуманістичного змісту і серед них - публіцистичний нарис Богуміли Бердиховської «Реквієм для Антона Навольського» з видання «Україна: люди і книжки».

Нарешті у Товстенській бібліотеці буде ця книжка - яка власне й відкрила Україні та світові нашого видатного земляка, отця Навольського.

Приміщення бібліотеки цього недільного дня виявилося доволі прохолодним, але загалом в аудиторії панувала тепла атмосфера: і від кіносюжетів, і від людей, котрі їх побачили…

Команда Docudays UA, громадські організації ЕГО «Зелений Світ» та «Гельсінська ініціатива-ХХІ», приймальня УГСПЛ у Тернополі дякують усім, хто допомагав у проведенні мандрівного фестивалю на просторі «від Збруча до Золотої Липи» та розділив з нами радість від зустрічей з небайдужими людьми та мистецтвом документального гуманістичного кіно.

Олександр Степаненко

Джерело: greenworld.in.ua