Кілька днів тому завершився Мандрівний Docudays UA у Кременчуку. Післяфестивальний час – гарна нагода обміркувати найяскравіші події та підсумувати пережите. Своїми думками про цьогорічний Docudays UA у Кременчуку ділиться регіональна координаторка Альона Глазкова.

Ми чекаємо фестиваль увесь рік, і він ось так стрімко пролітає за тиждень. Якщо підбивати підсумки, то за цей фестивальний тиждень ми:

- командою з 8 людей

- провели 51 кінопоказ з обговореннями

- в 4-х містах (Кременчук, Світловодськ, Горішні Плавні, Олександрія) та 1 селищі (Онуфріївка)

- на 23 локаціях

- 11 школах, 5 бібліотеках, 3 альтернативних молодіжних і творчих просторах, навчальному таборі, ресторані, будинку культурі, виховній колонії

- для більше ніж 1000 глядачів і глядачок.

Окрім цього, програма фестивалю включає три виставки:«Все ще повертаючись до Криму», присвячену історії кримських татар в Криму та депортації, «Експансія» – про вплив пластику на наше довкілля й наше щодення, «Ніндзя проти ненависті» – плака́ти про протидію мові ненависті онлайн та офлайн.

Запам’яталися всім обговорення стрічок з режисерками. Завдяки інформаційним технологіям нам вдалося вийти на скайп-зв’язок з авторками кількох фільмів. Творчому простору Світловодська, нашим партнерам із сусіднього містечка та їхній глядацькій аудиторії дуже пощастило. Там глядачі й глядачки поспілкувалися з Анастасією Максимчук, режисеркою стрічки «Укриття», та Юлією Кочетовою-Набожняк, режисеркою «До скорого». У навчально-оздоровчому таборі «Ерудит» обговорювали з авторкою Олександрою Чуприною стрічку «Щоденник».

Дуже цікаво було спостерігати за різними реакціями людей з різних поколінь на одні й ті самі стрічки. Серед наших 50 показів ми обрали ключові: «Альфредо», «Домашні ігри», «Боротьба Джамали» та «Між іншим».

Неможливо не згадати нашу «Живу Бібліотеку». Нарешті до нас прийшли поліцейські! За традицією приїхали мами, які підтримують своїх ЛГБТ-дітей з батьківського руху ТЕРГО. Також ми вирішили нагадати нашій спільноті про проблеми переселенців. Уперше в бібліотеці можна було почитати такі книжки, як «Ром», «Кримський татарин» та «Людина, яка поборола залежність».

Закривали фестиваль у кременчуцькому «Просторі ідей» ще однією стрічкою на кримську тематику: «Процес. Російська держава проти Олега Сенцова». Обговорювали політику Росії, дивувалися безхребетності та слабкості опозиції, висміювали безглуздість обвинувачення. І, звісно, міркували, як і чим допомогти українським політв’язням у Криму.

Важко назвати завершення оптимістичним, бо ситуація з правами людини завжди складна, а люди часто віддають перевагу простим відповідям і зрозумілим рішенням. Засмучує непопулярність теми, слабка увага влади та громади до фестивальних подій, небажання дізнаватися більше про права людини та їх відстоювання. Однак надихають наші цікаві й небайдужі глядачі та глядачки, хороше кіно й упевненість у тому, що ми робимо корисну справу. Чи це справді так? Про це ми розмірковуємо щороку.

Фото: Олена Мусієнко