Цього року до кінопрограми Мандрівного Docudays UA входить фільм «Audience Emancipated: Боротьба за кінотеатр «Емек». Історія стамбульських протестів – це не лише боротьба за культове, важливе для жителів місце. Ці протести порушують питання: кому належить міський простір. Вони надихнули нас розпочати розмову про український контекст. Залучивши до обговорення локальних експертів(-ок), митців(-сткинь), урбаністів(-ок) та активістів(-ок), ми прагнемо дослідити, як розвиваються публічні простори в містах України та хто впливає на зміни в них.

14 грудня о 18:00 в Івано-Франківську запрошуємо на лекцію мистецтвознавиці Євгенії Моляр (Київ) та показ фільму «Audience Emancipated: Боротьба за кінотеатр «Емек».

Місце: Urban Space 100 (вул. Грушевського, 19)

«ІНФРАСТРУКТУРНА СПАДЩИНА РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ»

Лекція мистецтвознавиці Євгенії Моляр (Київ) про досвід ревіталізації кінотеатрів ініціативою «ДЕ НЕ ДЕ».

У радянський час мистецтво та просвітництво цілковито слугували державній ідеології. Для розвитку та сприяння культури як ідеологічного рупору створювалися відповідні умови: мережі культурних інституцій, кінотеатри та будинки культури з’являлися чи не в кожному населеному пункті. Сьогодні значна частина цих об’єктів у занепаді. Це публічні простори, які свого часу були позбавлені можливості вільних зібрань та незаангажованих висловлювань громадян, оскільки були суворо зарегламентовані. У радянський час такі функції публічних просторів, як проведення дозвілля та утворення спільнот, були інструменталізовані державою для пропаганди та контролю над громадянами.

В умовах декомунізації є можливість аналізувати та деконструювати «радянське», а не уніфікувати та засуджувати його загалом. Радянські публічні простори не є поганими лише тому, що вони мають «радянський» вигляд і створені в радянський період. Негативним був директивний ідеологічний вплив на функціонування таких об’єктів, як будинки культури та кінотеатри. Саме це перетворювало їх на інструмент пропаганди.Численні об’єкти культурної інфраструктури залишилися в Україні з радянського часу і можуть та мають перетворитися з «квазіпублічних просторів» (як у радянський період) на сучасні культурні та мистецькі осередки.

Про ініціативу «ДЕ НЕ ДЕ»

Євгенія Моляр є учасницею самоорганізованої ініціативи «ДЕ НЕ ДЕ», що досліджує культурну та інфраструктурну спадщину радянського періоду. Зосередившись на урбаністичних трансформаціях під час декомунізації, «ДЕ НЕ ДЕ» пропонує критичне переосмислення радянської спадщини.

Самоорганізована мистецька ініціатива «ДЕ НЕ ДЕ» у 2015 році розпочала довготривалий проект резиденцій «Над Богом» у напівзакинутому кінотеатрі «Росія» у Вінниці.

У 2017 року ініціатива «ДЕ НЕ ДЕ» працює над актуалізацією нефункціональних кінотеатрів у різних регіонах України. На стінах та зачинених дверях міських кінотеатрів вона показує фільми сучасних українських режисерів. Уже відбулися покази в Татарбунарах, Ізмаїлі, Білгороді-Дністровському, Подільську, Житомирі, таким способом нагадуючи глядачам про оригінальну функцію цих об’єктів і про важливість їх збереження та ревіталізації.

ВХІД ВІЛЬНИЙ