Docudays UA: перший інклюзивний показ документального кіно для харків’ян

Docudays UA: перший інклюзивний показ документального кіно для харків’ян

29 листопада 2018

21 листопада, у День Гідності та Свободи, у Харкові стартував XV Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.  Відкрився фестиваль у кінотеатрі «8 1/2» фільмом «Віддалений гавкіт собак», який демонструвався з тифлоперекладом для людей з порушенням зору.

 

Цього року в програмі Мандрівного вперше з’явилася стрічка з тифлокоментарем, що робить фільм доступним для людей з порушеннями зору. Це стрічка «Віддалений гавкіт собак», що стала фільмом-відкриттям Мандрівного Docudays UA у Харкові. Показ відбувся 21 листопада у кінотеатрі «8 ½». Серед людей, що скористалися запрошенням на перегляд, були й харків’яни з порушеннями зору, які отримали навушники з приймачем сигналу з тифлокоментарем. Захід був організований Володимиром Каплуном (Харківська правозахисна група) та Ігорем Кофманом (Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв). Модератори: Юрій Чумак (Центр правових та політичних досліджень «ДУМА») та Марія Ясеновська (Харківська обласна фундація «Громадська альтернатива»).

 

 

Як зауважив правозахисник та регіональний координатор Docudays UA в Харківській області Юрій Чумак, наскрізною темою цьогорічному Фестивалю є «Рівні рівності». Людська гідність, свобода, справедливість і рівність – є цінностями, на яких тримається концепція прав людини. Саме тому організатори й приурочили початок Фестивалю про права людини до Дня Гідності та Свободи.

 

«До того ж тематика рівності передбачає й надання рівних можливостей усім верствам суспільства, меншинам та вразливим групам», – наголосила ведуча заходу, керівниця Харківської обласної фундація «Громадська альтернатива» та представниця «Коаліції проти дискримінації» Марія Ясеновська. Отже, інклюзивний показ документального фільму для харків’ян є важливим на шляху до забезпечення дієвої рівності.

 

Документальне кіно «Віддалений гавкіт собак» (режисер Сімон Леренг Вільмонт, Данія, Фінляндія, Швеція) спостерігає за життям 10-річного Олега, чиє життя перевернулося догори ногами через війну на сході України. Олежка з двоюрідним братиком і улюбленою бабусею живуть у невеликому будинку в селі Гнутове на лінії фронту. На XV Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, що відбувався в Києві в березні поточного року, стрічка здобула головний приз студентського журі – «за чисті очі дитини, що радіють простим речам усупереч меланхолії в тіні війни».

 

 

І цей фільм зворушив учасників показу та спричинив активне обговорення. Стрічка нікого не залишила байдужими. Перш за все говорили про співпереживання долі персонажів фільму, яким випало жити у прифронтовій зоні. Симпатія, співчуття, повага, здивування… Запам’яталось висловлене захоплення особливою красотою відеоряду. Молодий чоловік, який побув саме в цих місцях, зауважив надзвичайну точність побутових деталей у стрічці.

 

Наводимо кілька характерних коментарів:

 

Ганна, громадська активістка:

– Це кіно ще раз підтверджує тезу про те, що у війни – не дитяче обличчя. Величезні оченята дитини, які дивилися на нас з екрану, брали за саме серце. І дуже сподобалася бабуся, яка уособлює образ справжньої жінки – спокійної, люблячої, здатної захистити своїх онуків навіть під час війни.

 

 

Ігор Пашнєв, юрист:

– На жаль, держава не надає необхідної матеріальної або психологічної підтримки дітям, які постраждали внаслідок бойових дій. Це велика проблема, адже на лінії зіткнення проживають тисячі, десятки тисяч дітей, і держава зобов’язана про них піклуватися. Торік у квітні було прийнято урядову постанову, що затвердила «Порядок надання статусу дитини, що постраждала внаслідок воєнних дій», до якої потім вносилися зміни… Проте наразі надання цього статусу є декларативним і не несе за собою жодних наслідків.

 

Євген, студент і переселенець:

– На мене стрічка справила велике враження, оскільки в ній показано життя таким, як воно є – по той бік миру – на лінії фронту. Як живуть звичайні люди, як вони справляються з війною. Особисто я виокремив для себе цю тонку грань у фіксуванні камерою речей побуту: ми бачимо, як живуть місцеві мешканці – це картаті сумки, постійні переїзди… У фільмі показано українського солдата – фактично один раз – як він вартує на блокпості. Моя позиція щодо цього: ми повинні дякувати нашим військовим за те, що маємо змогу в мирному місті на мирній території переглядати фільми про війну, а не бути учасниками військового конфлікту. Тому я бажаю всім українцям миру та якнайшвидшої перемоги в цій війні.

 

 

Ігор Шрамко, представник Харківської асоціації незрячих юристів:

– Цей унікальний показ – перший крок до того, щоб у майбутньому всі осередки культури працювали в інклюзивному режимі. І це не тільки питання забезпечення рівних можливостей, але й нормальна політика цивілізованого суспільства, яка, зрештою, приведе й до збільшення відвідувачів установ – з усіма позитивними наслідками.

 

Поетична назва стрічки створює настрій, що найбільш відчутний в епізодах, де панує тиша і нібито нічого не відбувається. Бабуся та онук мовчки йдуть по снігу, тримаючись за руки. Або вони ж сидять, обійнявшись, на березі річки… Віддалений гавкіт собак (якщо він дійсно віддалений) можна почути, коли немає жодних пострілів чи вибухів. Здається, у самій назві фільму можна відчути його послання. Це – надія на мир. Dona nobis pacem (Даруй нам мир).

 

 

Довідково: За даними «Голосу України», 285 мільйонів населення планети має порушення зору: 39 мільйонів – незрячі, у 246 мільйонів – значна ступінь зниження зору. 90 відсотків незрячих живуть у країнах з низьким рівнем доходу. В Україні точної статистики щодо кількості людей з порушеннями зору немає: за неофіційними даними, їх приблизно 100 тисяч (з них понад 10 тисяч – діти).

 

Текст: Георгій Кобзар, Володимир Каплун

Фото: Андрій Чумак, Денис Колісниченко, Christina Pashkina

19 Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA
Вересень—Грудень 2022
Якими були чотири місяці 18 Мандрівного Docudays UA
Новини
19 січня 2022