23 листопада за сприяння Управління сім'ї молоді та спорту Полтавського міськвиконкому полтавське студентство мало змогу переглянути документальну стрічку «Гірчиця в садах» та зустрітися з режисером Пьотром Армяновским.

«Кому з вас доводилося покидати власний дім? Піднесіть руки», – так звернувся режисер до глядачів і глядачок.

«Мене цікавило, як це повертатися додому. У цьому фільмі я був спостерігачем за тим, як хтось повертається до власного дому, дому, де промайнуло дитинство... Дім у селі Новотроїцькому, де минуло дитинство головної героїні, як і гірчиця, що росте в саду, набуває у цій стрічці поетичного образу», – перед початком показу говорить Пьотр Армяновський.

Знаково, що кілька років тому в Полтаві саме в цьому залі вперше глядачі(ки) побачили документальну виставу «Злато місто». Документальну виставу побудовано винятково на інтерв’ю мешканців і мешканок Полтави й переселенок і переселенців. У цьому одна з ключових відмінностей документальної драми від класичного театру – драматург не додає жодного слова від себе. Форма такої собі сповіді, інтерв’ю чи відкритого щоденникового запису для полтавського глядача виявилася новою. Тоді на виставі була присутня героїня фільму – сьогодні ж вона промовляла з екрану.

Ця стрічка заряджена вдумливою авторською рефлексією, адже суто особиста, інтимна сімейна історія Олени (так звуть героїню фільму) є трампліном до детальних роздумів про руйнування колись звичного, можливо, навіть занадто усталеного світу, у який війна увірвалася (для таких людей, як Олена) справді раптово. Безумовно, ключовий образ фільму – будинок. Будинок, який існує фактично на стику між війною й миром, минулим і сьогоденням. І будинок цей знятий режисером з увагою до деталей, які дають вичерпну характеристику про героїню.

Обговорення пройшло жваво, студентство цікавилося як процесом зйомки, так і ставленням режисера до суспільно важливих тем.

Фото: Олександр Волаков

Текст: Наталія Трикаш