Стрічка норвезької режисерки Юлії Дагр «Дякую за дощ», яку 19 листопада 2018 року в межах ХV Мандрівного документального кіно про права людини Docudays UA переглянули лідери й лідерки учнівського врядування міста Ужгорода «КОРЗО», змотивувала молодь замислитися не тільки над проблемою кліматичних змін, але й над питаннями її вирішення, громадської активності та лідерства.

Історія фермера з Кенії Кісілу, який організовує громадський рух фермерів, що борються з впливом екстремальних погодних явищ, на думку учнівства, подібна до ситуації в Закарпатській області. Зокрема, президент школи №8, Роман Дранчак провів паралель між фільмом та вирубкою лісів у Карпатах.

Але як вирішити цю проблему? Експертка з кліматичних змін Оксана Станкевич пояснила присутнім, що кліматичні зміни незворотні: «Єдине, що ми можемо зробити – це їх призупинити. Від кожного з нас багато що залежить. Потрібно відмовитися від того способу господарювання, який був до цього часу – озеленювати максимально житлові масиви, застосовувати нові підходи в урбаністиці».

А що може зробити молода людина? «Щодня економити воду, сортувати сміття, популяризувати велорух», – зазначило школярство.

Дуже болісною й близькою виявилася для молоді проблема громадської активності та лідерства. За словами Романа Дранчака, багато активістів та активісток часто порушують проблеми нелегальної та руйнівної вирубки лісів, протизаконного вивезення дерева до країн ЄС. Однак часто їх не чують.

Лідер(к)и учнівського врядування також розповіли про свій досвід у цьому питанні. Зокрема, вони вже другий рік втілюють загальноучнівський міський проект «Дитинство без сміття». На його реалізацію наштовхнула, зокрема, і тема торішнього фестивалю «4 градуси». Учениці й учні поставили перед собою важливу мету – привернення уваги до глобальної проблеми твердих побутових відходів, формування екологічної культури, роз’яснення необхідності збереження довкілля.

Зокрема, у рамках проекту під час візиту на полігон твердих побутових відходів школярі та школярки, аби досягнути природної екологічної рівноваги та налагодити взаємини між людиною й природою, посадили найдавніше дерево на землі – Гінгко. Також лідер(к)и за методикою «рівний-рівному» проводять тренінги, моніторинги, конкурси, екологічні квести, створили стенд із сортування сміття тощо.

Однак, як і герой фільму, школярство часто зустрічається з нерозумінням однокласників та однокласниць, батьків, учительок та учителів.

«Кісілу прагнув згуртувати людей. Він прагнув до змін, був одним із тих, хто реально бачив проблему, але перед іншими стояла завіса. І це проблема. Поки кожен не усвідомить, що ми робимо. Нелегко бути активістом, бачити проблему, але водночас бачити пасивність оточення», – зазначила голова учнівського врядування міста Наталія Савко.

Модераторка обговорення, координаторка учнівського врядування і співкоординаторка фестивалю Марія Симкович зазначила, що справді важко бути лідером або лідеркою. Але не потрібно зневірюватися, бо доля інших залежить від кожного з нас.

Текст: Марія Симкович

Фото: Вікторія Анткевич та Наталія Савко