У Кривому Розі завершились покази Мандрівного міжнародного фестивалю Docudays UA, які в місті тривали з 2 до 14 грудня включно.

Основну частину кінострічок показали в кінотеатрі «Мультиплекс». Так, 4 грудня глядачі побачили одразу три документальні фільми, два з яких – про активістів: «Ти, бля, рота закрий» та «Ілюзії на дні». Перший – режисерки Таїсії Кутузової з добірки фільмів «CIVIL PITCH» про юнака Сергія Чагова із села Гатне, що під Києвом, який з 15 років почав боротьбу з місцевою корумпованою владою. Другий фільм – режисера Леоніда Єжурова, дії якого відбуваються в Херсоні. Аби зберегти приміщення колишньої кінозали місцеві активісти в ньому створюють культурний простір, от тільки будівля розташована в центрі міста, тому й приваблює чиновників. Між двома сторонами конфлікту зчиняється справжня війна за територію.

Для Кривого Рогу тема боротьби за територію чи незаконне будівництво між чиновниками й активістами актуальна, але найбільш кричущі проблеми – екології, транспорту, відсутності притулку для тварин чи доступності для людей з інвалідністю. На показ прийшло чимало місцевих активістів, які після закінчення перегляду кінострічок взялися жваво обговорювати побачене. Модерувала розмову Софія Скиба – редакторка криворізького інформаційного інтернет-порталу.

Активісти висловлювались про наболіле, скаржились, що інколи в боротьбі за справедливість опускаються руки. Усе через «доброзичливих» людей, які «обрізають крила», кажучи, що нічого не вдасться. Розповідали про те, як складно «підняти» мешканців, адже переважній більшості нічого не треба. Люди хочуть, аби все за них вирішив хтось інший.

Згадали й справи Стертенка, Гандзюк та інших відомих активістів/ок. Кривий Ріг не є винятком, адже тут також і досі не покарали винних у нападах на місцевих активістів та журналістів, серед яких Микола Чирва, Софія Скиба, Сергій Мокряков, Андрій Немченко, Борис Бичков, Віталій Коваленко та інші.

«Якби не активісти, які постійно борються з владою, жодного прогресу в країні не було б. Влада відчуває себе князями, хоча вони найняті народом менеджери. У Європі все населення виходить на акції протесту, якщо щось не подобається, а в нас неможливо вивести людей на вулиці», – розповів Артем, активіст з «Альянсу захисників тварин».

Глядач Ростислав додає: «Багато хто робить лише язиком, бо бути активістом у нашій країні – небезпечно. Проблема в тому, що одна людина не може зробити за всіх, але більшості наплювати на те, що робиться навколо».

«Серед активістів також є «небезпечні» люди, які грішать дезінформацією, перекидають «м’ячик на одне поле», а із себе вдають «білих і пухнастих». Не можна поважному фонду сказати, що ваш тренінг – це лише відмивання грошей, бо тоді вас викинуть зі свого кола», – наголошує Ольга Костіна, активістка, яка в Кривому Розі відстоює права рівності.

Ще одна проблема – псевдоактивісти, люди наближені до влади, які щиро вдають активну боротьбу з чиновниками, при цьому лише співпрацюючи з ними й відволікаючи увагу від важливіших проблем.

Криворіжець Роман вважає, що герої у фільмі висвітлені доволі однобоко: «У мене таке враження, що режисери змушують мене займати якусь певну позицію. Я невдоволений, що треба займати одну сторону. Чи справді показані такі великі проблеми, чи активісти все роздмухують. Якби я був європейцем і побачив ці фільми, подумав, що влада й поліція погані, але чи це так?»

«Щороку покази в місті збирають усе більше людей. Якщо ще рік тому в залі під час перегляду фільмів могло сидіти 15–20 людей, то цього разу кількість глядачів на кожному показі збільшилась мало не вдвічі. Люди стають більш свідомими, їм усе цікавіше життя поза межами міста. Багато людей, які не потрапили на фестиваль, розпитують про кінострічки й просять їх показати ще раз», – розповів координатор фестивалю в Кривому Розі Станіслав Корнієнко.