Дебютна робота української режисерки Валерії Трещової «Його Бастилія» зібрала в Літературному целанівському центрі Чернівців невелику, але по-сімейному затишну аудиторію.

Час перегляду пролетів непомітно. Протягом усього фільму глядачі поринули в родинний побут та стосунки головного героя з навколишнім світом, і майже кожен побачив у ньому свої страхи чи відбиток подій, які відбуваються на сході нашої держави.

Стрічку знімали у 2017 році, і присутні мали можливість побачити, як виглядав Донецьк у кадрі: без зруйнованих будинків, доволі органічно, хоча й трохи сіро.

На захід запросили викладачку філологічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Світлану Вардеванян. Тож багато говорили про емоції, пам’ять, життя, залишки «радянщини» й окуповану територію України.

«Родина, найімовірніше, належить до класу «радянської інтелігенції». На це вказує велика бібліотека, фонотека та постійне посилання до історії про Бастилію, де люди боролись за свободу», – помітив Дмитро Міцевич, координатор Мандрівного фестивалю в Чернівцях.

«День узяття Бастилії – особлива дата для батьків Валерії. Це день їхнього одруження. І хоча ця подія фігурує в коханні чоловіка до жінки, ми розуміємо її значно глибше. Це історія прагнення до свободи через музику, книги, оточення. Історія довжиною в життя, яка закінчується практично повною ізоляцією без шансу на порятунок», – зауважила одна з глядачок.