24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Мільйони українців/-ок змушені були покинути свої домівки й рятуватися від жахіть війни. Багато з них знайшли собі прихисток у невеличкому західно-українському містечку Ужгород на Закарпатті, що межує з чотирма країнами Євросоюзу. Незважаючи на сирени повітряної тривоги, які час від часу лунають у місті, Ужгород залишається доволі затишним і мирним містом. Разом із тим, з появою переселенців/-ок, у місті з’являються різноманітні громадські ініціативи, спрямовані на допомогу тим, хто змушені були покинути власний дім і опинилися в новому середовищі. Як правило, самі переселенці/-ки беруть активну участь у схожій діяльності. Вони працюють у їдальнях, які безоплатно годують переселенців/-ок, плетуть маскувальні сітки, розважають і навчають діточок, організовують культурні заходи.

В’ячеслав Єгоров, місцевий активіст, який разом із дружиною займається такою допомогою й організовує дитяче дозвілля, вирішує реалізувати свою давню мрію — поставити виставу Шекспіра «Король Лір». До складу його театральної трупи входять непрофесійні актор(к)и-переселенці/-ки. Колишні вчителі/-ки, художники/-ці, інженери, продавчині й домогосподарки пристосовуються до нових умов та вчаться знаходити себе в інших реаліях. Театральна вистава допомагає їм віднайти своє призначення в новому світі, де протікає війна, а режисерові — знайти відповідь на одвічні питання: що таке любов і чому цей світ не має загинути.