Коли данська режисерка Леа Ґлоб познайомилася з Аполонією Сокол у 2009 році, її життя здавалося сюжетом збірки оповідань. Талановита Аполонія народилася в підпільній театральній трупі в Парижі та росла у мистецькій спільноті — максимально богемне життя. У двадцять із чимось років вона навчалася в Паризькій академії мистецтв — одному з найпрестижніших мистецьких закладів у Європі. Багато років Леа поверталася до знімання того, як Аполонія шукає власне місце у світі мистецтва, справляється з болем та радістю жіночності, зі стосунками з іншими людьми та з власним тілом і творчістю. Через 13 років дві жінки продовжують рефлексувати про шляхи кожної в цьому чарівному фільмі про мистецтво, любов, материнство, сексуальність, репрезентацію, а також про те, як досягти успіху у світі, де панують патріархат, капіталізм і війна, не втративши при цьому себе.
Попередження щодо змісту: короткотривала оголеність
Виробництво
Sidsel Siersted for Danish Documentary Production, in co-production with Małgorzata Staroń for Staron Films
Дистрибуція
Нагороди
«Дракон» на Ґьотеборзькому кінофестивалі (2023), нагорода «POLITIKEN:DOX» на фестивалі CPH:DOX (2023), нагорода за «Найкращий фільм» на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини One World (2023), «Гран-прі» на Софійському міжнародному кінофестивалі (2023), «Золота жар-птиця» на Гонконзькому міжнародному кінофестивалі (2023), «Особлива відзнака» на Docville (2023), «Гран-прі» на Artdocfest (2023), нагороди за «Найкращий повнометражний документальний фільм» та за «Найкращий фільм» на Амстердамському міжнародному фестивалі документального кіно (2022)
Режисер(-ка)
Леа Ґлоб
Леа Ґлоб — закінчила Національну кіношколу Данії у 2011 році за спеціальністю «Режисура» з дипломним короткометражним фільмом «Знайомство з моїм батьком Каспером Високим Капелюхом» — про мимовільне занурення режисерки в історію власного походження, яка виявилася ще більш чудернацькою, ніж художній сюжет.
У 2016 році Ґлоб була співрежисеркою повнометражного документального фільму «Венера» разом з Метте Карлою Альбрехтсен. У фільмі йшлося про сексуальність з жіночої перспективи, і він став можливістю поділитися думками про сексуальність та ідентичність у спробі перевинайти мову та повернути собі контроль над жіночим тілом.
Усі ці роки Ґлоб слідкувала за історією Аполонії Сокол, створюючи такий собі двобічний портрет художниці як молодої жінки. «Аполонія, Аполонія» — її перший повнометражний документальний фільм у ролі єдиної режисерки.
Фільмографія
«Аполонія, Аполонія» (2022), Lykketoft og de lejlighedsvist (2017), «Венера» (2016), «Ольмо та чайка» (2015), «Знайомство з моїм батьком Каспером Високим Капелюхом» (2011), «Бент Варбург у Бондефангеті» (2005)