Поки західний світ насилу намагався зрозуміти звірства російської армії в Україні, які порушують усі можливі конвенції, громадян(к)и Європи обʼєдналися, щоб прийняти майже 8 мільйонів біженців/-ок, які рятувалися з України. Що сталося з тими, хто залишився, або тими, хто повернувся додому? Чи можна дім навіть називати «домом» за таких обставин? Режисери Пьотр Павлус і Томаш Волський беруть на себе складне завдання показати, а не розказати, що відбувається в розбомблених містах і спалених селах.
Попередження щодо змісту: зображення війни
Виробництво
Kijora Film, in co-prodution with Indi Film
Нагороди
Нагорода «Caligari» на Берлінському міжнародному кінофестивалі (2023, номінант), нагорода «FIPRESCI» на Берлінському міжнародному кінофестивалі (2023, номінант)
Режисер(-ка)
Томаш Волський
Томаш Волський — закінчив Школу Вайди, отримав PhD у Лодзькій кіношколі, є учасником Berlinale Talents і членом Європейської кіноакадемії.
Режисер, сценарист, режисер монтажу та оператор понад десятка фільмів, які отримували нагороди по всьому світу. Його останній повнометражний документальний фільм «1970» був показаний на понад 50 міжнародних кінофестивалях по всьому світу, зокрема на фестивалях Visions du Réel та Zagrebdox, Краківському кінофестивалі, Фестивалі документального кіно у Джок'якарті та Батумському міжнародному фестивалі артхаусного кіно.
Фільмографія
«Паркан» (2022), «1970» (2021), «Звичайна країна» (2020), «Проблема» (2020), «Фестиваль» (2017), «Донька» (2015), «Палац» (2012), «Лікарі» (2011), «Повільно» (2010), «H2O» (2010), «Щасливчики» (2009), «Золота рибка» (2008), «Клініка» (2006)Пьотр Павлус
Пьотр Павлус — випускник Кіношколи Кшиштофа Кесльовського за спеціальністю «Кінематографія та фотографія».
Випускник Краківської школи сценаристики та лауреат шкільної нагороди за тритмент повнометражного фільму «Мрійник».
Створює документальні та художні фільми, а також рекламу в Польщі та за кордоном, що отримували нагороди на міжнародних кінофестивалях, зокрема на Ґдинському кінофестивалі, Міжнарному фестивалі музики та кіно «Кюстендорф», Кошалінському фестивалі дебютних фільмів «Молодість і кіно» у Польщі, а також на Міжнародному фестивалі короткометражного кіно Go Short у Нідерландах.
Фільмографія
«Документальний фільм» (2019), «Клапті» (2022), «Крадені образи» (2022), «Спробуймо стрибнути у криницю» (2020), «К2: неможливий спуск» (2020), «Ви не бачили те, що бачив я» (2019), «Опера про Польщу» (2017), «Тотем» (2017), «Це справді класно» (2017)
