«Король Лір: як ми шукали любов під час війни» – документальний фільм режисера Дмитра Грешка про театр переселенців/-ок в Ужгороді, їхню волонтерську діяльність та виставу «Король Лір». Це фільм про людей, які починають життя спочатку і шукають своє призначення у далекому від дому місті, гуртуються і допомагають іншим. 

Фільм розповідає історії переселенців/-ок, які на початку повномасштабного вторгнення залишили свої домівки та поїхали у невідоме на потязі – із кінцевою станцією в Ужгороді. Тепер вони – інженери/-ки, художники/-ці, вчительки/-лі, – разом волонтерять, готують їжу для інших переселенців та переселенок, плетуть маскувальні сітки та започатковують громадські ініціативи. 

Фото: кадр з фільму «Король Лір: як ми шукали любов під час війни».

Ужгородський режисер та активіст В’ячеслав Єгоров, який вирішив створити виставу за пʼєсою Шекспіра «Король Лір», також докладається разом із дружиною до волонтерства. В’ячеслав мав давню мрію про театр, і зрештою поставив на сцені шекспірівську пʼєсу «Король Лір» – ця вистава стала його дипломною роботою.

Режисер п’єси не хотів брати професійних акторів, адже хто, як не переселенці/-ки, які багато чого вже пережили, можуть розповісти зі сцени, що означає шукати любов і своє призначення, а також творити своє нове майбутнє самотужки. Саме тому В’ячеслав Єгоров зібрав українців/-ок, які евакуювалися до Ужгорода зі Сходу та Півдня України. Разом із ними він намагався знайти відповіді на запитання, що таке любов під час війни, як у кризових ситуаціях не втрачати людяності та чому, попри всі жахи, – світ не має загинути.

Глядачі/-ки на 20 Мандрівному Docudays UA у Львові

Показ фільму відбувся у колаборації зі Львівською кінокомісією та Горіховим кіноцентром у рамках Днів українського кіно. Тема цьогорічного Мандрівного Docudays UA – «Образ майбутнього».

«Образ майбутнього – це про те, якою країною ми хочемо стати та яку правову державу хочемо побудувати, а також, що нам потрібно, аби зберегти свою людяність тут і тепер, як допомагати одне одному. Це про любов, дружбу і взаємопідтримку, а також віру у вищі ідеали», – каже Ніна Хома, координаторка Docudays UA у Львівській області.

Камерний зал Львівського кіноцентру. Перші кадри – головний актор вистави, Король Лір, повільно йде повз розвалля рідного ліцею в Ірпіні, де він був учителем. Оглядає свої володіння, що стирчать уламками скла і кістками арматури, а потім згадує: «Я вже навіть засинав під “зенітки”».

Фото: кадр з фільму «Король Лір: як ми шукали любов під час війни».

Ужгород. Набережна. Дві акторки-переселенки гуляють, годують качечок. Виє сирена. «Уявляєш, – каже одна акторка іншій, – це вже буде третій місяць скоро, 90 днів».

«Людина без любові не має шансу на життя. Коли вона втрачає таке почуття, як любов, то стає приреченою. Нічого нового не зможе народитися. Тому, я думаю, актуальним буде саме таке прочитання Шекспіра. В інсценізації немає інших ліній, адже ми будемо говорити про головне – про любов», – каже В’ячеслав Єгоров. 

Режисер розповідає, що всі актори дуже різні за характерами, бекграундом, але, попри це, команда поставила п’єсу, яка резонує із суспільними переживаннями війни.

«Ці люди, – як і король, – втратили любов і тепер її шукають. Проте вони не втратили найголовніше – людяності. А любов це те, що необхідно, аби рухатися далі», – наголошує В’ячеслав Єгоров.

Прем’єра фільму відбулася у Лос-Анджелесі, а тепер демонструється на екранах Мандрівного Docudays UA-2023. Режисер п’єси В’ячеслав Єгоров завітав на показ фільму, розповів про процеси постановки п’єси та фільмування.

20 Мандрівний Docudays UA у Львові

Одне з центральних питань, яке порушують режисер фільму Дмитро Грешко і режисер п’єси В’ячеслав Єгоров – це необхідність присутності мистецтва у житті людей навіть в умовах війни. Чи маємо ми віддавати свої сили та час для творчості? Чи маємо зосередитися тільки на допомозі Армії для захисту Батьківщини? Це питання гостро стояло на початках вторгнення, але продовжує викликати дискусію і зараз: якими способами, шляхами ми маємо творити мистецтво? Яка його роль у нашій самоідентифікації та перемозі? 

«Ми знаємо, як робити хліб, і споживаємо його, а чи потребуємо ми мистецтва кожного дня? Якщо ми не будемо робити український культурний продукт, то що пересічний українець/-ка буде споживати? Який та чий продукт? Яким буде наш культурний код?», – звернувся до аудиторії В’ячеслав Єгоров. Були і важкі моменти під час постановки п’єси. Двоє акторів відмовилися від участі у виставі, тож «Король Лір» був майже на межі зриву. Актор(к)и й режисер переживали кризові моменти – порятунком стала поїздка в гори. «Ми провели там репетицію – після неї у мене й акторів/-ок вже не було сумнівів. Неможливо пояснити все логікою, прямими сенсами, сказати собі “просто треба це зробити”, потрібні ментальні перезавантаження у періоди напруженої праці», – каже В’ячеслав.

20 Мандрівний Docudays UA у Львові

Режисер  додає, що ця вистава була важлива і глядачам, і ще більше – акторам та акторкам, їм було важливо відчути себе такими… майже деміургами – панувати над хаосом подій, відчути, чого ти вартий і як тебе сприймають. Повна зала, оплески – на тлі війни.

Зрештою, усі актори та акторки – залишилися в Україні, хоча й вагалися. Хтось продовжує контракт із театром, хтось повернувся додому. Проте всі вони, як і ми – по цей бік сцени та екрану – продовжуємо шукати та переосмислювати своє призначення та, попри  складні випробування, стверджуємо могутню силу любові. 

Авторка: Катерина Бортняк.

Чільне фото: кадр з фільму «Король Лір: як ми шукали любов під час війни».

20 Мандрівний Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Швейцарії в Україні, Посольства США в Україні. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відображають погляди урядів, благодійних організацій чи компаній цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково його автор(к)и.