16 жовтня вирушив у свої традиційні осінні мандри містами та містечками Тернопілля 21-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Перша подія фестивалю відбулась у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. Володимира Гнатюка, а далі Мандрівний завітав до Тернопільської обласної наукової бібліотеки, побував у Чорткові, Гусятині і Заліщиках. 

Розповідаємо про те, які враження по собі залишив 21 Мандрівний Docudays UA на Тернопіллі.

Організатори фестивалю підкреслюють, що головна тема цьогорічного фестивалю – історична пам’ять. 

Роздуми про неї, намагання відтворювати, реставрувати її стерті або призабуті сторінки. На подіях фестивалю говорили і про інші важливі теми: насильство у сім’ї та країні, в інтернет-просторі, насильство щодо дітей, а також про декомунізацію, плекання єдності всередині країни. Можливо, почати розмову на тему історичної памʼяті варто й з того, що ми маємо на увазі, коли говоримо про неї? Чия це пам’ять: родини? роду? племені? етнічної нації? політичної нації?

Покази документальних стрічок були не тільки переглядом, а й намаганням розібратися, як і чому інколи так стається, що свобода розбивається на друзки, немов крихкий кришталь? І що потрібно для того, аби ті уламки свободи знову зібрати докупи?

У перший день фестивалю, 16 жовтня, спільнота Тернопільського педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка побувала на фестивальній події з нагоди 140-ї річниці від народження отця Омеляна Ковча, великого гуманіста та праведника України, греко-католицького священика-місіонера і блаженного священномученика. 

21 Мандрівний Docudays UA на Тернопіллі

І вже незабаром відвідувачі фестивалю дивилися стрічку «У сітях» (реж. Віт Клусак, Барбара Халупова), говорили про небезпеки сучасного мережевого світу. 16 жовтня стало днем інформаційної кампанії за участі експертів «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей». 

А вже 17 жовтня фестиваль гостинно приймала Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека, вже багатолітній партнер Мандрівного Docudays UA на Тернопіллі.

Одним з пунктів програми цього дня був перегляд фільму нідерландського режисера Вальтера Стокмана «Київські файли». Робота Вальтера Стокмана стала для глядачів/-ок глибоким і проникливим досвідом, а зміст стрічки – пізнавальним і для покоління, котре все ще пам’ятає часи компартійної диктатури та життя під невсипним оком КДБ. Обговорення глядачів/-ок точилося довкола питань потреби у державному і громадському контролі за діяльністю спецслужб і сьогодні. На думку глядацтва, жодна країна, особливо така, що перебуває у війні, не застрахована від відновлення тоталітарних практик.

18 жовтня відбулася перша спеціальна онлайн-подія у програмі 21 Мандрівного Docudays UA в Тернопільській області – ще один перегляд та обговорення чеського документального фільму «У сітях». Цього разу стрічку дивилися юристи Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, який координує їхню діяльність у семи областях України.

Свій експертний коментар надали Мар’яна Гевко, психологиня тернопільського центру «Барнахус», тренерка, експертка Міжнародної громадської організації «Міжнародний центр розвитку і лідерства», Ірина Крива, голова Чортківськогого відділу надання безоплатної правничої допомоги, Марія Гамбаль, голова Південно-Західного управління надання безоплатної правничої допомоги Західного міжрегіонального центру. Обговорення модерував Олександр Степаненко.

Під час розмови експертки поділилися порадами для юристів, психологів і батьків про те, як убезпечити дітей від контактів з потенційними кривдниками в інтернеті.

Без вагань включили у програму Мандрівного Docudays UA на Тернопіллі два перегляди, в аудиторії та онлайн, дебютної повнометражної стрічки молодого режисера Даніеля Стопи «Кіоск»; і навіть оголосили «Два дні польського кіно на Мандрівному».

Організатори Мандрівного на Тернопіллі віддавна мріяли про те, аби в мандри Docudays UA пускалися водночас і фільми, і глядачі: щоб на фестивальні події приїздили гості з інших міст. Цього разу мрія збулася – аудиторія «Бібліотеки на Зеленій» приймала гостей із Заліщиків. На події були й експертки Таїса Рубаняк, адвокатка, експертка із запобігання й протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству, засновниця громадської організації «Фо Вімен», а також Юлія Воробель, психологиня, психотерапевтка, співзасновниця ГО «Фо Вімен.

Довгий день у «Бібліотеці на Зеленій» завершився переглядом фільму стрічки Кароліни Ускакович «Чоботи в грунті, руки в землі». Дискутували про те, як повинна змінитися Україна для того, аби Кароліна й інші наші співгромадяни поверталися додому? Що потрібно зробити для того, щоб перетворити Україну на республіку вільних громадян? В якій її громадян(к)и свідомо захищають і утримують державу, а держава – захищає та піклується про них. В якій людське розмаїття вважається багатством, а не загрозою. В якій опонентів, носіїв інших мов та вір не вважають ворогами. В якій жодна мета не виправдовує нехтування людською гідністю.

21 Мандрівний Docudays UA на Тернопіллі

День у «Бібліотеці на Зеленій» був насичений – і, крім всього іншого, його дворик тепер прикрашає ще й саджанець ялівцю від Мандрівного Docudays UA, який цього літа пережив тривалу спеку та посуху.

«Дні польського кіно» на Мандрівному Docudays UA відбувалися й в онлайн-форматі. «Кіоск» Даніеля Стопи, найпарадоксальніший з фільмів цього сезону, збурив хвилю обговорення, яка переходила навіть у приватне листування і тривала кілька днів.

Цього разу гостем «Днів польського кіно» був Володимир Каплун, який творив Мандрівний фестиваль у Харкові від самого його початку. Учасниками дискусій стали й молодші глядачі/-ки, як-от Ірина Спольська, учениця гімназії «Рідна школа».

22 жовтня стало «Днем короткометражного фільму» від Мандрівного Docudays UA на Тернопіллі – в Гусятині над Збручем. Цього разу у програму подій у Гусятині потрапило два фільми: студентська робота Кароліни Ускакович «Чоботи в ґрунті, руки в землі» та стрічка «Дівчинка далеко від дому» Сімона Леренґа Вільмонта та Аліси Коваленко. 

Після перегляду дискутували – чи варто вести мову про відбудову України у тому вигляді, в якому вона перебувала до війни? Чи мусимо задуматися над питанням про засадниче перезавантаження державницького проєкту України?

А потім – Мандрівний Docudays UA на Тернопіллі завітав до Заліщицької державної гімназії, де, серед іншого, відбувся показ короткометражної стрічки «Порося Нельсон».

Нідерландський фільм «Порося Нельсон», попри його незвичний сюжет, був із розумінням сприйнятий гімназист(к)ами. Чи то тварина, незвична у міському ландшафті, чи то людина, що має відмінні погляди, стиль життя, цінності, мову, віру – подолання упередженості починається з налагодження комунікації, з намагання зрозуміти іншого. За цим вже йде порозуміння і відчуття відповідальності – особливо «за тих, кого ми приручили». 

Дискусію модерував Василь Дяків – вчитель історії та громадянської освіти, Заслужений вчитель України, переможець національної премії Global Teacher Prize Ukraine 2020. 

Програма Мандрівного Docudays UA в Заліщицькій гімназії завершилася «Днем пам'яті Міли Сандберг на її малій батьківщині» – символічною меморіальною подією в контексті головної тематики цьогорічного фестивалю, пов'язаної із осмисленням історичної пам'яті. 

Міла Сандберг-Меснер (1923 – 2023) родом із Заліщиків. У 19 років вона врятувалася у вирі трагічних подій Голокосту. Згодом, уже в заокеанській еміграції, почала писати і стала авторкою книжки спогадів Light through the darkness. За її ініціативою у 2011 році в Заліщиках облаштовано місце пам’яті про єврейську спільноту, що зникла в роки нацистської окупації.

Торік Міла померла у Монреалі, не доживши лічені дні до свого 100-річного ювілею. Її друзями та рідними було започатковано міжнародну комеморативну ініціативу – висадження «дерев пам’яті Міли Сандберг». Її рідне місто над Дністром, де минуло дитинство Міли і яке вона описала зі зворушливим теплом та любовʼю у своїй автобіографії, не могло не стати місцем для плекання дерева на її памʼять. 

До обговорення питань формування культури історичної пам’яті та досвіду у цій справі Українського центру вивчення історії Голокосту приєднався в онлайн-форматі його директор – історик, видавець та громадський діяч Анатолій Подольський. Крім того, гімназійним глядач(к)ам було представлено презентацію про її життєвий шлях, а також українське видання її спогадів «Світло крізь темряву».

Зустріч завершили висадженням символічного «Дерева  пам’яті Міли Сандберг» – за участі учнів Заліщицької державної гімназії та студентів Заліщицького коледжу ім. Є. Храпливого. Наразі деревце магнолії ще зовсім маленьке та тендітне, але й воно вже є живим пам’ятником людям, життя яких 80 років тому було відібрано людиноненависницьким режимом. Для того, аби зрости і зміцніти, воно потребує нашого піклування і захисту – як сама пам’ять. Але віримо – колись  наше «дерево  пам’яті Міли Сандберг» зацвіте.

21 Мандрівний Docudays UA на Тернопіллі

То що ж таке історична памʼять? 

Історична пам’ять модерної політичної нації відрізняється від племінною – перша не є настільки однорідною і привʼязаною до фіксованих сутностей, як-от рід, земля і житло. У модерності пам’яті поєднуються і можуть різнитися: належати до різних етносів, релігій, мов, регіонів, соціальних груп, мати відмінності історичного досвіду, культурного спадку, писемності, належати до різних державних утворень у різні часи. 

Щоб зшивати ці фрагменти – мусимо прийняти засадничі цінності, які дадуть можливість  утворити нову єдність у різноманітті. Однією з таких цінностей власне і є наші уявлення про людську гідність та права людини. Вони можуть єднати нас і у своїй країні, й у спільному європейському домі вільних держав та народів, частиною якого ми прагнемо бути без загроз для власного існування.

До наступних зустрічей на Мандрівному Docudays UA на Тернопіллі!

Джерело: Мандрівний Docudays UA на Тернопіллі

21 Мандрівний Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Королівства Нідерландів в Україні та International Media Support.Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть виключно її автор(к)и.