Не перестаємо захоплюватися нашими неймовірними людьми, які, попри життя упродовж тисячі днів під майже щоденними обстрілами і наближення лінії фронту, проводять Мандрівний у Харкові! Три дні, пʼять локацій, вісім змістовних подій і потужні спікери та спікерки – лідери думок, що вже увійшли в історію. Про те, чим запамʼятається фестиваль 2024 у місті-герої і про його найяскравіші миті – ми розпитали регіональну координаторку Ольгу Солапанову.

«Цього разу апробували формат, ближчий до формату власне фестивалю, коли за короткий період часу можна відвідати чимало різних заходів у різних місцях. І, здається, все вийшло! – ділиться пані Ольга, для якої цьогорічний Мандрівний – другий як для організаторки. – Ми отримали хороший зворотний зв’язок: було багато нових глядачів і глядачок, які прийшли на перший показ і лишилися до останнього, а також тих, хто чекав на Мандрівний ще від завершення минулорічного. Було видно, що люди хотіли спілкування, активно включалися в обговорення, вже пізніше ділилися враженнями у листуванні, просили надіслати поради фахівців абощо».

Найбільше відгуків було в перший день програми, де вдалося організувати справді непересічну подію: відкривали фестиваль показом фільму «Київські файли» і ґрунтовною лекцією «Секс, шпигуни та інші секрети КГБ». Лекцію прочитав історик, редактор «Історичної правди», колишній заступник директора архіву СБУ, а нині сержант бригади «Хартія» Володимир Бірчак. Крім того, Володимир був історичним консультантом документальної стрічки «Київські файли», і фактично допоміг їй зʼявитися на світ. Модерував розмову колега і побратим Володимира, відомий журналіст, публіцист та історик Вахтанг Кіпіані. 

«Це було дійсно дуже круто. Хоча все залежить від потреб і запиту конкретної людини. Наприклад, наступного дня ми повторно показували “Київські файли” й обговорювали фільм з істориком Харківської правозахисної групи Ігорем Черніченком. І це вже був більш камерний захід, з особистими рефлексіями, спогадами, досвідом, можливістю поставити питання і отримати щирі відповіді – і багатьом сподобався такий формат. Тобто кожен і кожна могли знайти своє на фестивалі».

Кадр з фільму «Київські файли».

Позитивний фідбек отримали також стрічки «Чоботи в грунті, руки в землі», «Кіоск» та «У сітях», на обговореннях яких експертки поділилися практичними методами підтримки себе й інших у стресових ситуаціях, розповіли про юридичні аспекти домашнього насильства й тему захисту дітей від сексуального насильства в інтернеті.

Окремо зупинилися на питаннях доступності. В рамках фестивалю мали відверту розмову про безбарʼєрність із журналістом Володимиром Носковим, який з дитинства має порушення зору. Він поділився цінними порадами про те, як правильно пропонувати й надавати допомогу людям з інвалідністю. А ще спробували переглянути одну зі стрічок лише з аудіодескрипцією, без відеосупроводу, аби бодай трохи зрозуміти, як це – «бачити вухами».

«Ми співпрацювали з Володимиром під час 20 Мандрівного фестивалю і вирішили продовжити цю практику. Людям подобаються подібні експерименти, бо вони стають хорошим підґрунтям для подальших дискусій. Висновок цьогорічних: нам однозначно є що покращувати і куди рости в цьому напрямі, – каже Ольга Солапанова. – Якщо говорити про Мандрівний загалом, для мене найціннішим є відчуття, що такі події насправді потрібні, байдуже, зібралася аудиторія з сімдесяти осіб чи з восьми. І звісно, в сьогоднішніх обставинах, сама можливість його проводити». 

Авторка: Валерія Шеремет, комунікаційна менеджерка 21 Мандрівного Docudays UA.

Чільне фото: кадр з фільму «У сітях».

21 Мандрівний Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Королівства Нідерландів в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть виключно її автор(к)и.