Відкриття 22-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA у Тернопільській області відбулося 13 жовтня в Заліщицькій державній гімназії. Вибір локації символічний — цей навчальний заклад уже кілька років поспіль демонструє одні з найвищих результатів ЗНО в Україні. І цього разу саме тут зустрілися молодь, учителі та гості фестивалю, щоб через кіно поговорити про головну тему року — «Рідкісний ресурс».

Що сьогодні є нашим найціннішим ресурсом?

Модератором дискусії став Василь Дяків, заслужений учитель України, переможець конкурсу Global Teacher Prize Ukraine. Разом із гімназистами він шукав відповідь на запитання: що є найрідкіснішим ресурсом у сучасній Україні?
Прозвучали десятки версій: від природних багатств і чистої води до якісної освіти, ефективної дипломатії та економічної свободи. Але розмова невідворотно поверталася до головного — людини як найвищої соціальної цінності, як це закріплено в Конституції України.

Фото: відкриття 22 Мандрівного Docudays UA в Заліщицькій державній гімназії

Під час зустрічі також згадали ініціативу амбасадора цьогорічного фестивалю Максима Буткевича — правозахисника та співзасновника організації «Принцип надії». Учасники долучилися до благодійного збору на реабілітацію військових і цивільних, звільнених із російського полону.

Опитування: ресурси Подільського Придністров’я

Щоб краще зрозуміти, які ресурси молодь вважає найціннішими у своєму регіоні, учням запропонували анкету.
Результати засвідчили: найвищу цінність для гімназистів мають природна краса Дністровського каньйону, історико-культурна спадщина, родючі землі, чиста вода та працьовиті люди.
Цей вибір демонструє, наскільки тісно для мешканців Заліщиків поєднані поняття природи, спільноти й людської гідності.

Фото: перегляд фільму "У серці долини - спів"

Кіно як розмова про людину

Після дискусії учасники переглянули три короткометражні фільми з програми Docudays UA.

• «Як пройшли мої літні канікули?» — документальна хроніка 1 вересня, що показує, як війна змінює дитинство, але не відбирає надію.

• «У серці долини — спів» режисера Натана Феґана — анімаційна історія про трьох ув’язнених, які знаходять людяність і зв’язок навіть у самотності.

• «Остання пісня з Кабула» — зворушлива стрічка про вимушене прощання з домом, близька кожному українцеві, який пережив втрату через війну.
  

Фільми викликали жваве обговорення й ще раз підтвердили: документальне кіно — це не лише про факти, а й про емпатію, співпереживання та роздуми про наше сьогодення.

Під час обговорення після показів учні дійшли спільного висновку: найціннішим ресурсом є здатність залишатися людьми, навіть у найтемніші часи.


«Людину можна назвати найвищою соціальною цінністю лише тоді, коли суспільство ставиться до неї як до особистості, а не як до “корисного ресурсу”», — зазначив один із старшокласників.

Автор: Олександр Степаненко

22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.