12 жовтня на Херсонщині відбулося відкриття 22-го Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. До кінця листопада фестиваль пройде у 19 областях України. До програми Мандрівного цього року увійшло 10 документальних стрічок із 11 країн світу. Центральна тема — «Рідкісний ресурс».

«Найбільший ресурс в Україні — це люди. Найдорожчий, невимірюваний ніякими грошима. Люди, які тримають країну, і тримають Херсон», — підкреслила Алла Тютюнник, керівниця БО «Фонд милосердя та здоров’я» та директорка Департаменту зі стратегічного розвитку ГО «Докудейз», на пресконференції з нагоди відкриття фестивалю.

Цьогорічний Мандрівний Docudays UA присвячено пам’яті Тетяни Кулик — координаторки Департаменту з розвитку мережі, яка раптово пішла з життя 29 липня 2025 року. Для команди фестивалю вона була справжнім «рідкісним ресурсом» — людиною, яка об’єднувала людей по всій країні.

Фото: Олександр Андрющенко, Медіаплатформа "Вгору"

Алла Тютюнник нагадала, що фестиваль Docudays UA з’явився 22 роки тому в Києві як «Український контекст». Згодом виникла потреба показувати документальне кіно по всій країні — так народився Мандрівний фестиваль.
«Ковід, війна, брак коштів — проте фестиваль відбувається щороку. Тому що ми, українці, не здаємося й завжди знаходимо вихід», — зазначила вона.

«Рідкісний ресурс» — це про людей

Координаторка громадських центрів «СВОЄ» Наталя Шатілова додала: «“Рідкісний ресурс” — це справді про людей. І ми в Херсоні розуміємо це максимально чітко. Бо все матеріальне, на жаль, тимчасове й непевне».

У Центрі «СВОЄ» заплановано чотири фестивальні покази п’яти фільмів: «Фіуме або смерть!», «Мій щоденник сексуального шантажу», «Моя золота дитина», «Як я провів літо» та «Остання пісня з Кабула».

Відкриття: «Фіуме або смерть!»

Фільмом-відкриттям Мандрівного Docudays UA на Херсонщині стала стрічка «Фіуме або смерть!» хорватського режисера Ігоря Безіновича. Її показ відбувся 12 жовтня в Освітньому тренінговому центрі «СВОЄ» у Херсоні.

У центрі фільму — історія італійського поета й апологета війни Ґабріеле Д’Аннунціо, який у 1919 році захопив місто Фіуме (нині Рієка, Хорватія). 16-місячна окупація стала одним із найдивніших політичних експериментів ХХ століття. За допомогою реконструкцій та архівних матеріалів режисер досліджує атмосферу зародження фашизму та те, як історична пам’ять формує сучасність.

Стрічку називають найпопулярнішим хорватським документальним фільмом із часу здобуття незалежності. Вона стала першим документальним фільмом в історії хорватського кіно, обраним претендентом на премію «Оскар».

Після показу — жвава дискусія

До обговорення фільму долучився Іван Стичинський, доктор філософії та асистент кафедри Центральної та Східної Європи Інституту історії КНУ ім. Т. Шевченка. Він звернув увагу на важливість матеріальної спадщини:

«Ми бачимо, як збереглося місто. Бачимо старі будівлі, підлоги, мозаїку. Це один із прикладів роботи з пам’яттю. На його основі ми можемо вибудувати діалог між минулим і теперішнім у нашій країні».

«Фільм показує, як пам’ять впливає на ідентичність міста. Я вкотре переконуюся, що Херсон — це не лише про боротьбу. Це про пам’ять, про глибину, про здатність думати й творити у найскладніших умовах», — поділилася враженнями Оксана Токовило, представниця з наукової бібліотеки Херсонського державного аграрно-економічного університету.

Документальне кіно як простір для розмов

«Картина Ігоря Безіновича — це висловлювання режисера про епізод із історії його рідного міста. Він не обмежився «головами, що говорять», а запросив мешканців Рієки відтворити події та відрефлексувати їх. Це чудовий приклад того, як можна креативно працювати з пам’яттю», — вважає історик та експерт фестивалю Євген Шатілов.

22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.