Фільм документує різноманітні публічні масові акції, що відбувалися в Києві протягом останніх років «перебудови» та першого року незалежності. Зроблена з матеріалів «кінолітопису», що створювався на Українській студії хронікально-документальних фільмів, стрічка, на перший погляд, являє собою безпристрасний колаж репортерських зйомок, які мають здебільшого історичну цінність. Проте, незалежно від намірів авторів, фільм «Щаблі демократії» віддзеркалює парадокси трансформації українського радянського суспільства на суспільство «незалежне». Перші сцени картини фіксують піднесення демократичних масових рухів у Києві, насамперед Народного руху України та його акцій у публічному просторі, що проходили здебільшого під національними гаслами. Однак протягом 1991 року, одночасно з виникненням незалежної України, ситуація докорінно змінюється – суспільна фрустрація зростає, вуличні акції стають усе більш радикальними та соціально спрямованими, а невдовзі переростають в апатичне незадоволення новим суспільним ладом.