Київські художники Ада Рибачук та Володимир Мельниченко більше десяти років працювали над проектом Парку пам’яті на Байковій горі в Києві. Поряд із всесвітньо відомою будівлею залів прощання київського крематорію (у співпраці з архітектором Авраамом Мілецьким) Рибачук і Мельниченко створили Стіну пам’яті – серію монументальних авторських рельєфів розміром понад 2000 квадратних метрів, що представляли різноманітні ключові трагічні події з історії людства. Ця стіна мала стати центральним елементом Парку пам’яті – неоавангардистського твору мистецтва, який задумали Рибачук та Мельниченко. Однак на початку 1982 року місцева влада прийняла рішення припинити роботу над Стіною і залити бетоном кількасот квадратних метрів готових рельєфів. Це рішення призвело до одного з наймасштабніших актів художньої цензури в СРСР. Фільм Ізраїля Гольдштейна став першим публічним виступом на підтримку художників, котрі тривалий час боролися за відновлення своєї багаторічної роботи.