Дебютний фільм режисера Сергія Буковського, створений на Українській студії хронікально-документальних фільмів, поклав початок новій, критичній хвилі українського неігрового кіно. Отримавши замовлення зняти нарис на, здавалося б, невдячну та безнадійно заяложену радянською пропагандою тему – життя провінційної птахофабрики – Буковський несподівано створив документальний фільм про глибоку соціальну кризу в радянському суспільстві. Замість типової репрезентації соціалістичної праці у фільмі показано буденну безвихідну ситуацію радянських жінок-робітниць, чий соціальний статус позбавляє їх будь-яких життєвих перспектив. Стрічка ледь не потрапила на полицю, її екранну долю врятувала конфліктна комісія Спілки кінематографістів у Москві. Вийшовши на екрани, фільм здобув гран-прі кінофестивалю «Молодість» та кілька призів на міжнародних кінофестивалях.