Вперше Мандрівний Docudys UA пройшов  у прифронтовому Володарському районі Донецької області. Учні та вчителі середній школі  № 1 та гімназії «Софія» зустрічали  фестиваль з аншлагом.

Для показу регіональні партнери Мандрівного обрали два фільми. Перший - стрічка «Лізо, ходи додому» Оксани Бурої, у якій йдеться про дівчинку, що живе з батьками-пияками.  Але при цьому режисер настільки тонко вимальовує  історію та фіксує дорослий світ очима дитини, що у фільмі немає і натяку на «чорнушність». Це радше привід поговорити про дитяче сприйняття оточуючого «дорослого» світу. Що й було зроблено на дискусії. Дітей дуже цікавило питання, чому у дитини не питають, чи хоче вона жити в таких умовах і з такими батьками. Вчителі обговорювали проблему інертності школи та соціальних служб. «У нашому районі адміністрація шкіл та учні опікуються такими родинами», - розповіла одна з присутніх вчителів.

Другий фільм, який переглянула аудиторія, - «Південний кордон» Сергія Лисенка. Всі присутні зійшлися на думці, що держава не виконує свої функції. І, фактично, волонтери роблять усе те, чим мають займатися державні установи. Діти розповіли, як до них у школу приходили українські військові і розповідали про своє життя і ситуацію в країні. Найстрашніше чути, коли діти оперують поняттями «війна», «зброя», «ворог». По закінченню показів вчителі висловили своє бажання зустрічатися частіше і говорити про права людини з дитячою аудиторію за допомогою кіно. Слід зауважити, що актуальність подібних заходів сприймається гостріше, коли постійно чуються постріли.