Доки не стане тихо
Під час грузинсько-абхазького конфлікту на початку 90-х років 87-річний Торо зі своїм двоюрідним братом та його дружиною втікають до Грузії. Відтоді вони мешкають утрьох у віддаленому гірському селі. Незважаючи на Торів постійний оптимізм, гумор та життєстійкість, сувора реальність починає дошкуляти і йому. Цей фільм – розповідь про залежність та силу витримки, коли здається, що все летить шкереберть. Розповідь із присмаком трагедії, гумору та горілки.
Ярон Коен народився 1985 року в Неймегені (Нідерланди). Він вивчав режисуру документального кіно в Утрехтському університеті мистецтв. Ще під час навчання він став продюсером та режисером своїх перших короткометражних документальних фільмів, які згодом були відібрані на декілька міжнародних кінофестивалів. У своєму документальному кіно він переповідає відверті історії про людей, їхню особисту боротьбу та життєстійкість. Навіть в межах однієї теми Яронові вдається знаходити окремий кінематографічний підхід до кожної історії.
Бах у ліжку (2012), Моя бабуся і я (2012), Тепер моя черга! (2013), Контакт (2013)
