Під час Мандрівного фестивалю Docudays UA на Львівщині відбулися два правопросвітницькі заходи для освітян Львова на тему «Права дитини в школі» та «Ґендерна політика в школі». Пропонуємо ознайомитися з враженнями й коментарями тренерок та координаторки Мандрівного Docudays UA на Львівщині.

Ніна Хома, регіональна координаторка фестивалю на Львівщині:

«Пропонуючи освітянам узяти участь у таких заходах, ми ставили собі за мету посилити їх правову обізнаність та спроможність у щоденній освітній і виховній роботі з учнями, батьками та колективом. За допомогою документального кіно намагалися зануритись у внутрішній світ дитини, згадати власне дитинство та зрозуміти ті потреби, які виникають у дитини, і спільно обговорити, хто має забезпечувати ці потреби та захищати їхні права. Завдяки даним соціологічних досліджень деяких авторитетних громадських організацій вдалося вийти на розуміння того, що ж таке ґендер і яка його роль у нашому житті, обговорити «незручні» питання й стереотипи. Усе це, сподіваюся, спонукатиме учасників і учасниць наших тренінгів змінювати свої методологічні підходи щодо роботи в школі, доповнювати власні ціннісні орієнтири та відмовлятися від певних стереотипів».

Мар`яна Гевко, тренерка заходу «Права дитини в школі»:

«Права дитини – це пріоритет, на який мають орієнтуватися освітяни у своїй роботі. Цінним є розуміння сутності кожного права та усвідомлення власних можливостей та зобов'язань щодо дотримання, реалізації та захисту прав дитини в школі. Для мене суттєво бачити мотивацію та зацікавленість учасників та учасниць заходу щодо цієї теми. Це важливий крок до поширення й дотримання прав дитини в освітньому процесі».

Йош, тренерка заходу «Ґендерна політика в школі»:

«Часто вчительство наших шкіл говорить про проблему відсутності поваги всередині учнівського колективу, про цькування та насилля між дітьми. Зазвичай жертвою є людина, яка нібито чимось вирізняється. Ми можемо безкінечно говорити про повагу до особливостей інших людей, але підхід до проблеми кардинально змінює усвідомлення того, що існує не тільки вимір стосунків «я та інші», а й групові відносини. На нашому тренінгу ми поговорили про те, що характеризує чоловіків і жінок – виводили ознаки ґендеру. Усі учасниці заходу одностайно поділили думку щодо рівності прав жінок і чоловіків. Проте коли дійшла справа до конкретних ролей, які виконує жінка, то прозвучали резонансі фрази, скажімо, «жінка не мусить виконувати тяжкої фізичної роботи», «я можу собі дозволити бути слабкою», які свідчать про те, що жінкам не вистачає простору для реалізації своїх потреб, і вони прагнуть захищати свої права.

Під час розмов про ґендерну дискримінацію жінок мені було цікаво спостерігати, як саме жінки заперечують її наявність. Навіть коли я просила навести уявну ситуацію, коли є нерівні очікування до ролі чоловіків і жінок, часто отримувала відповідь, що все залежить від людини. Тобто учасниці тренінгу не хотіли згадувати прості побутові ситуації чи вийти на рівень абстракцій, а часом казали, що деякі погляди вже змінилися в сучасному світі. Мабуть, так спрацьовує захисний механізм, адже ми говорили про речі, які можуть бути дуже болючими й травматичними, якщо їх усвідомити та пригадати. Але, на жаль, іншого шляху до ґендерної рівності жінкам немає: тільки через усвідомлення своєї належності до пригнічуваної групи й проговорювання дискримінаційних ситуацій. Особисте – це політичне.

Завдяки Ґендерному інформаційно-аналітичному центру «Крона» я навела вчителькам багато прикладів того, у чому проявляється нерівність положення жінки та чоловіка в шкільному просторі: починаючи від оформлення настінного простору до сценаріїв шкільних свят і вчительської поведінки під час уроків. І я впевнена, що розставлені акценти та провокативні питання закинули гачок, який спровокував механізм критичного мислення щодо ґендерних ролей».

Фото з воркшопу «Права дитини в школі» (авторка - Ніна Хома)

Чільне фото: Тренінг «Ґендерна політика в школі»