Уже всьоме Мандрівний Docudays UA відбувається в Кременчуку. Традиційно разом із захопливим документальним кіно фестиваль запрошує містян на правоосвітні заходи. Цьогоріч вони включали міні-тренінги та майстерню – програма, що доповнила основну тему фестивалю про зміну клімату й людський вплив на цю проблему. Про свої враження розповідає регіональна координаторка в Кременчуку Альона Глазкова.

Мислити стало та пам’ятати про свій вплив на зміну клімату

Тренерка Юлія Пашківська, представниця ГО «Еколтава», презентувала небайдужим кременчужанам методику планування власного побуту, що стосується сортування відходів. Також на тренінгу був час для перегляду стрічки з колекції кіноклубу документального кіно про права людини Docu/Клубу – «Край електросміття». Опісля були години розмов про сортування, електронні відходи, надмірне споживання, про пластикові пакетики й активних продавчинь, які майже не залишають можливості покупцю відмовитися від пакетиків, про торбинки, що можна використовувати замість них, про будівельні відходи та багато іншого.

Окрему увагу ми зосередили на школах. Спільно з ГО «Еколтава» й Миколою Рябиком, координатором проекту «ЧистоТак!», шостого листопада ми презентували школярам шести шкіл Кременчука можливості сортування сміття та особливості його сортування в школах. Школярі активно брали участь у розмові про переробку сміття, про можливі кроки, успішні приклади ініціатив.

Долаємо стереотипи онлайн та офлайн

Окрім цього, два тренінги було присвячено освіті з прав людини для вчителів і вчительок та протидії мові ненависті в онлайн-мережі для всіх охочих.

Учасники й учасниці тренінгу з протидії мові ненависті онлайн обмінялися власним розумінням hatespeech (мови ненависті) та познайомилися з підходами Ради Європи й європейським рухом проти мови ненависті в Інтернеті. Випробували онлайн-ресурс для проведення квестів і вікторин Actionbound, виконавши частину завдань за допомогою ґаджетів. Пробували відшукати різницю між мовою ненависті й просто обрАзами. Обговорювали вигадані й реальні ситуації та відкривали для себе, як багато порушень прав людини відбувається в Інтернеті та в нашому повсякденному житті.

Особливо шокували розповіді від учасників і учасниць про шкільні порядки та звичаї. Адже в школах часто порушують право на приватність і на захист персональних даних; дискримінують учнів та учениць за походженням і статтю; заохочують сексизм і об’єктивацію; зневажають приватну власність та відмовляють у свободі думки й віросповідання. Звісно, не всі й не завжди. Однак якщо так багато реальних історій згадалося за такий короткий час, то ситуація з правами людини в школі справді загрозлива.

Насичену дискусію викликало обговорення публікації з «Української правди», де протидія мові ненависті подається як обмеження свободи слова й табу на власну думку.

Серед вражень та висновків з тренінгу – визнання необхідності контролювати власні емоції та слова, учитися спілкуватися та переконувати людей у доцільності чи недоцільності певних дій, особливо в кіберпросторі, ставати більш чутливими та обізнаними, працювати над собою.

На крок ближчі до культури демократії? Шкільний досвід

Цей тренінг нас вразив «цікавими» історіями принижень у навчальних закладах, і ми ще раз впевнилися в потребі допомагати школам краще розуміти поняття «права людини» й відділяти його від поняття «освіта з прав людини». Бо школа – це місце, де майже кожний(-а) проводить значну частину свого життя. І хочеться, щоб це слово не викликало негативних емоцій та хештегів #травмований_освітою.

Зрозуміло, що не буває освіти з прав людини без розуміння концепту прав людини. Тому починали спілкуватися про те, що таке «права людини», звідки беруться, хто або що їх гарантує, а також які права знають наші вчителі та навіщо вони потрібні. Обговорювали поняття гідності та рівності, особливо в школі. Намагалися розібратися, які ж компетенції надає сучасна школа та які цінності пропагує. Розмовляли про поведінку батьків та статус учителя в суспільстві. Від кейсів перейшли до інструментів, а точніше посібників, які можуть бути використані в школі для освіти з прав людини та освіти задля демократичного громадянства. Розглядали те, як через гру можна спробувати навчити культури демократії. Більшість видань українською мовою можна знайти за посиланням.

Окремим блоком програми було знайомство із Всеукраїнською програмою «Демократична школа» та спеціальним посібником «Громадянська відповідальність». Учителі мали час ознайомитися з вправами з посібника та подумати, прокоментувати, як використати їх у своїй школі.

Звісно, зміни не відбуваються за один день. І важко розраховувати на суттєвий вплив одноденних подій. Але якщо вони відбуваються регулярно й ми намагаємося в цьому допомогти? А якщо ще й кіно подивитися та обговорити його проблематику?

Фото: Олена Мусієнко