24 листопада в межах Мандрівного Docudays UA в Ужгороді відбулося відкриття фотовиставки Сергія Моргунова «Yo Lo Vi», або «Я це бачив», дискусія про майбутнє Донбасу та показ фільму «Віддалений гавкіт собак»

«Я був на сході як волонтер, і ми їздили з вояками й намагалися відвідувати сім’ї, людей похилого віку, родини з дітьми в тих місцях, де вже не було жодної інфраструктури, які лишилися сам на сам з усім цим. Наприклад, селище Малоновоорловка – там чекали проходу військової колони, бо це був єдиний зв’язок із «зовнішнім світом» і можливість отримати якусь їжу й цигарки. Люди не залишали своїх осель – через невідомість, через страх… Згодом цим територіям приділено більше уваги, ніж у 2014-му, зараз там кращі умови, хоча в певних місцях люди й досі живуть у підвалах, адже тривають обстріли…», – розповідає Сергій. (Сергій Моргунов – документальний фотограф, оператор і режисер – знімає Донбас з 2014 року).

На виставці представлені лише окремі з фотографій, відзняті в межах проекту, адже загалом Сергій відзняв уже близько 34 тисячі світлин, а також мультимедіа: відео із життя цивільних, про День Незалежності на передовій, а також з побуту 128-ї бригади, зйомки одного з боїв, що був у серпні 2016-го року.

Продовженням заходу стала бесіда з Мар'яною П'єцух, журналісткою, авторкою серії репортажів для «Української правди» про життя на лінії зіткнення :

«На всі запитання чи дискусії на тему майбутнього Донбасу в мене завжди однакова відповідь – діти. Майбутнє залежить від того, якими виростуть ці діти. Саме діти, які там продовжують жити, і врятують Донбас. Врятують, якщо їм у цьому допомогти. Якщо комусь хочеться зробити більше, ніж просто поговорити у Фейсбуці про такий-сякий Донбас, якщо хочеться, щоб Донбас був українським, пропагуйте тури для дітей з Донбасу в центр і захід України», – підсумувала Мар'яна.

Після відкриття виставки Сергія Моргунова «Я це бачив» та презентації реалій життя Мар'яною П'єцух відбувся показ документального фільму «Віддалений гавкіт собак» (The Distant Barking of Dogs. Автор – Сімон Леренґ Вільмонт/Simon Lereng Wilmont. Данія, Фінляндія, Швеція, 2017). Фільм відзнятий у селищі Гнутово на Донеччині, поблизу передової, і розповідає про звичайне щоденне життя 10-річного Олега та його близьких, що триває на фоні постійних пострілів, де лише теплі стосунки між людьми є єдиною сталою річчю.

Після перегляду фільму в залі відбулась дискусія щодо політизації дітей у сучасному суспільстві, залучення їх тією чи іншою мірою в доросле життя, маніпулювання, позбавлення «права на дитяче світосприйняття» та «право на дитинство» загалом.

Подія організована регіональним партнером Мандрівного Docudays UA в Закарпатській області – БО «Комітет медичної допомоги в Закарпатті»

Текст: Наталія Кабацій

Фото: Михайло Мельниченко