На Львівщині під час Мандрівного Docudays UA, окрім відкритих кінопоказів та дискусій, відбулась також серія спеціалізованих показів. Серед них і кінопоказ для школярів школи № 48. Про нього розповідає Наталка Добрянська, координаторка дитячої програми в рамках Мандрівного фестивалю на Львівщині.

Виклики, пов’язані з пандемією, вносять корективи в наше життя. Але попри численні складнощі, у Львові вдалося провести всі кінопокази, заплановані цьогоріч для школярів. Старшокласники школи № 48 долучились до перегляду стрічок «Ловець пташок», «Хвилі світла» та «Карла і Нордал» з програми DOCU/Діти. Це історії про дітей з різними долями та з різних країн, але об’єднує їх те, що кожен і кожна з них має мрію.

Після перегляду стрічки «Ловець пташок» відбулась розмова зі школярами про мрії і свободу. Як зробити так, аби твоя мрія не обмежувала ні твою свободу, ні свободу іншої людини? Чи варто досягати мрію ціною свободи іншої людини — чи все ж можливо знайти інші способи? Зрештою, учасники/-ці кінопоказу підтримали рішення головного героя стрічки, Решата, який доходить висновку: «Не варто триматись за щось надто сильно [...] треба відпустити те, що любиш. Якщо зможеш це зробити — воно назавжди залишиться з тобою».

Перші кадри фільму «Хвилі світла» також змусили наших учасників задуматися, особливо «темні» кадри, де можна лише почути голос героїні стрічки. Здалося, до цього моменту глядачі та глядачки не розуміли, що Фріда має порушення зору. Декілька кадрів — і в класі запанувала повна тиша. Діти були здивовані: як вдається головній героїні стрічці вести активний спосіб життя? Після перегляду фільму відбулась розмова про те, наскільки доступною для дітей з порушеннями зору є освіта в Україні. Під час бесіди дізналися, що висловлювання «інвалід» та «сліпий» є некоректними та дискримінаційними щодо людей, які мають інвалідність чи порушення зору.

Фільм «Карла і Нордал» викликав не менш жваве обговорення. Позитивний настрій шестирічної Карли не лишив глядачів і глядачок байдужими. Після показу обговорювали з учнями, що необхідно для навчання та інтеграції в шкільне життя дітей, які мають затримку в розвитку, а також спілкувались про доступність львівських закладів освіти для навчання таких дітей, як Фріда чи Нордал. Глядачі зауважили, що школи часто лишаються не пристосованими до потреб учнів з інвалідністю, але освітня інфрастуктура має ставати більш доступною, аби кожен і кожна мали вільний доступ до освіти.

Кіно про права людини нікого не залишає байдужим. Воно спонукає до роздумів про те, що у світі багато різних людей і всі з них мають право бути щасливими.

Текст: Наталка Добрянська