Історії, які залишаються з нами: як на Житомирщині пройшов 23 Мандрівний Docudays UA

Історії, які залишаються з нами: як на Житомирщині пройшов 23 Мандрівний Docudays UA

19 листопада 2026

Із 30 жовтня до 6 листопада на Житомирщині тривав 23 Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Цьогоріч фестивальні заходи відвідало понад 430 людей. Кінопокази, обговорення та правозахисні події відбувалися в Житомирі, Хорошеві, Баранівці, Лугинах, Бердичеві та Ярунській громаді.

 

Передрук з НУО «Сучасний Формат».


Мандрівний Docudays UA на Житомирщині з 2009 року координує НУО «Сучасний Формат». Щороку фестиваль знайомить мешканців області з документальними історіями з України та світу й запрошує разом шукати відповіді на непрості запитання.


Цьогорічна програма передбачала 17 подій, серед яких кінопокази, правозахисні заходи та пресконференція. До організації долучилися місцеві молодіжні простори, заклади освіти та інші партнери, завдяки яким документальне кіно змогли побачити глядачі й глядачки не лише в обласному центрі, а й у невеликих громадах.


Тема фестивалю – «Прості конструкції». Вона про те, що допомагає нам триматися під час війни: підтримку близьких і незнайомих людей, солідарність, гідність, пам’ять та здатність продовжувати жити навіть після найважчих випробувань.


Ці теми знаходили відгук у глядачів не лише під час перегляду фільмів, а й у розмовах після них.

 


Кіно, після якого хочеться говорити

 

У Житомирі відкрита програма фестивалю проходила з 3 до 6 листопада в бізнес-центрі «Атріум».


Розпочали з документального фільму «Сліди» Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк – історій українських жінок, які пережили сексуальне насильство та катування під час російської агресії. Після перегляду говорили про підтримку постраждалих, документування воєнних злочинів і відповідальність винних.

 

4 листопада журналістка та тренерка з прав людини Ірина Виртосу провела публічну лекцію «Гідність як точка опори. Про права людини людською мовою». Замість складних юридичних формулювань – особисті історії, життєві приклади та розмова з аудиторією про те, що таке гідність і як права людини захищають нас від свавілля.


Особливий відгук викликала історія самої Ірини. Вона народилася в нині окупованому Скадовську й досі зберігає ключі від рідного дому, хоча повернутися туди не може. Через цей досвід спікерка пояснювала, як людська гідність пов’язана зі звичайними речами – можливістю жити у власному домі, почуватися в безпеці та самостійно вирішувати, як будувати своє життя.

 


 

 

Ключі стали й одним із символів цьогорічних фестивальних заходів. Учасники та учасниці долучилися до акції солідарності з українцями й українками, які перебувають у російському полоні та незаконному ув’язненні. Вони піднімали вгору ключі та тримали плакати із закликом «Люди – ключові. Звільніть всіх бранців Кремля».


Ця символічна дія стала нагадуванням про людей, які досі не можуть повернутися до своїх родин і домівок, та про важливість суспільної підтримки в боротьбі за їхнє звільнення.


5 листопада глядачі переглянули «Свідки. Місце народження» Марини Кронглевської – фільм про лікарів і породіль Чернігівського пологового будинку, які в перші тижні повномасштабного вторгнення опинилися в оточеному місті.


 

Після перегляду психологиня та психотерапевтка Марина Ігнатюк поділилася власною історією. На дев’ятий день повномасштабної війни вона народила у Житомирі двійню – Максима та Емілію. Пологи проходили під звуки вибухів, діти народилися передчасно й потребували особливого догляду.


Марина пригадувала допомогу медиків, волонтерів та незнайомих людей, які підтримували її родину. Говорили також про те, як тривалий стрес впливає на психіку, чому важливо знаходити час на відновлення та як багато можуть означати звичайні обійми, слова вдячності й увага до близьких.



 

 

Завершила відкриту кінопрограму в Житомирі стрічка «Мир для Ніни» Жанни Довгич. Це історія Ніни Брановицької, матері захисника Донецького аеропорту Ігоря Брановицького, якого у 2015 році закатували та стратили в російському полоні. Після загибелі сина Ніна роками намагається встановити правду про його останні години життя та домогтися справедливості.


Обговорення за участі військової психологині та логотерапевтки Олени Сек вийшло особливо особистим. Глядачі ділилися власними історіями, спогадами про початок війни у 2014 році, досвідом спілкування з родинами загиблих військових. Говорили про те, як важливо зберігати пам’ять, фіксувати свідчення та не залишати воєнні злочини безкарними.




Від Житомира до невеликих громад


Фестиваль охопив не лише обласний центр, а й інші громади Житомирщини.


У Хорошеві, в молодіжному просторі «ProСТІР», відбулися покази фільмів «Відкритий світ» і «Сліди». У Баранівці молодіжний простір «Молодія» приймав глядачів на перегляді стрічки «Нормальне життя» – історії багатодітної матері, яка вивозить дітей із російської окупації та намагається відновити життя родини.


У Лугинах, у Молодіжному просторі, показали документальний фільм «Сиквела» про українського військового, який проходить реабілітацію після важкого поранення. Після перегляду говорили про повернення ветеранів до цивільного життя та важливість їхньої підтримки в громадах.

Окрему частину програми присвятили школярам і студентам. Кінопокази та обговорення проходили в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Бердичівському педагогічному фаховому коледжі, Хорошівському ліцеї №1, а також у Жолобненській філії Ярунського ліцею, Токарівському, Колодянському та Ярунському ліцеях.


Завдяки співпраці із закладами освіти молодь мала можливість не лише переглянути документальні фільми, а й обговорити порушені в них питання прав людини та виклики, з якими стикається українське суспільство.

 


 

 

 

Крім того, 6 листопада у Житомирі Катерина Ребро, координаторка Мандрівного Docudays UA на Житомирщині, провела правовий квіз для молоді. Учасники та учасниці в інтерактивному форматі перевіряли свої знання про права людини, рівність, недискримінацію та способи захисту своїх прав. Запитання спонукали замислитися над тим, як ці принципи працюють у повсякденному житті та чому важливо вміти розпізнавати порушення прав. Такий формат дозволив поєднати навчання з грою та зробити розмову про права людини доступнішою для молодої аудиторії.


«Після першого показу я зрозуміла, що прийшла недарма»

 

 

Серед глядачів фестивалю була Софія Бондарчук, яка відвідала всі кінопокази в Житомирі.


Спочатку її привабила можливість долучитися до культурного заходу. Але вже після першого перегляду дівчина зрозуміла, що хоче дізнатися більше про теми, які порушують документальні стрічки.


«Після першого дня я зрозуміла, наскільки важливий цей показ, що я недарма сюди прийшла. Моя мотивація далі ходити була якраз дізнатися більше, заглибитися, бо ці всі теми стосуються всіх нас, не лише військових та їхніх сімей. Раніше можна було казати, що це далеко, а зараз уже не можна так просто відмахнутися», – поділилася Софія Бондарчук.


 

Дівчина розповіла, що фестиваль допоміг їй подивитися на деякі ситуації під іншим кутом. Особливо цінними для неї стали обговорення після показів, коли можна було поділитися власними емоціями, послухати інших і краще осмислити побачене.

 

Після фінальної дискусії Софія зізналася, що розмова допомогла їй впоратися з емоціями, які викликав непростий фільм. А ще вона вже шукала інформацію про наступні заходи.


Що залишиться після фестивалю?


За словами Катерини Ребро, координаторки Мандрівного Docudays UA на Житомирщині, менеджерки проєктів НУО «Сучасний Формат», одна з головних цінностей фестивалю – можливість говорити про складне через реальні людські історії.


«Для нас важливо, щоб Мандрівний Docudays UA був доступний не лише жителям Житомира, а й людям у громадах області. Цього року фестивальні заходи залучили 431 людину. І особливо цінно бачити, як після переглядів люди залишаються на обговорення, ставлять запитання, діляться своїми історіями. Документальне кіно дає можливість говорити про те, що нас хвилює, але для чого не завжди знаходяться слова у повсякденному житті», – зазначила Катерина Ребро.


Провести фестиваль у різних куточках Житомирщини допомогли місцеві партнери – заклади освіти, молодіжні центри та простори, які надавали приміщення, обладнання й допомагали залучати аудиторію. Завдяки цій співпраці Мандрівний зміг дістатися й до невеликих населених пунктів, де можливостей переглянути документальне кіно на великому екрані зазвичай менше.


Вісім фестивальних днів на Житомирщині завершилися. Але історії, які побачили глядачі, залишаються з ними.


Хтось дізнався більше про події, які раніше здавалися далекими. Хтось упізнав у героях фільмів власний досвід. А хтось знайшов слова, щоб поговорити про те, що давно болить.


І, можливо, саме в цьому одна з найважливіших цінностей Мандрівного – створювати простір, де можна дивитися, слухати, запитувати й бути почутими.


Регіональний організатор 23 Мандрівного Docudays UA на Житомирщині – НУО «Сучасний Формат».


23 Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та Міжнародного фонду «Відродження». Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.

 

23 Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA
Жовтень — Листопад 2026
Єдність у різноманітті: про упередження, повагу та вміння чути інших
Новини
19 листопада 2026
Історії народження під обстрілами: показ фільму «Сліди. Місце народження» у Львові
Новини
19 листопада 2026
23 Мандрівний Docudays UA на Вінниччині: дайджест подій
Новини
18 листопада 2026
Від прихистку до повноцінного життя: дискусія про материнство, вимушене переселення й силу бути присутніми.
Новини
18 листопада 2026
Життя попри все: показ фільму «Свідки. Місце народження» в Чернівцях
Новини
18 листопада 2026
23 Мандрівний Docudays UA на Черкащині: дайджест подій
Новини
16 листопада 2026
«Відкритий світ»: як громадяни можуть впливати на рішення влади
Новини
16 листопада 2026