Артуро — підліток, який грається із безтурботними дітлахами в рідному селі, що на узбережжі. Коли насильницький інцидент, просякнутий агресивним мачизмом, порушує атмосферу ідилії, Артуро робить сміливий крок у напрямку камінґауту перед своїми батьками.

Застереження щодо змісту: гомофобні вислови.

23 січня 2020 року Китай закрив місто Ухань, у якому проживає 11 мільйонів людей, для боротьби зі спалахом нової епідемії COVID-19. Знятий на передовій кризи — у чотирьох лікарнях, фільм «76 днів» розповідає неймовірні історії про людей, які опинилися в епіцентрі пандемії: про жінку, яка марно благає востаннє попрощатися з батьком, про дідуся з деменцією, який шукає дороги додому, про пару, якій кортить побачити свою новонароджену дитину, та про медсестру, рішуче налаштовану повернути особисті речі сім’ям загиблих. Ці животрепетні й інтимні історії засвідчують смерть і переродження міста на 76-денному локдауні, а також людську стійкість у часи глибокої трагедії.

Глибоке занурення у підпільний світ біохакінгу й радикальної медицини. Четверо славнозвісних біохакерів описують свій досвід із суперечливим підприємцем Аароном Трейвіком перед його таємничою смертю і дозволяють зазирнути у маргінальний світ біопанків, які намагаються продовжити людське життя.

Альберто Манріке, засновник художнього руху Лучників — один із найреволюційніших канарських митців ХХ століття. У поважному віці його пам’ять починає згасати, а з нею може піти в небуття цілий пласт життєвих історій. Онучка художника, режисерка Дасіль Манріке, повертається до дідового будинку, щоб допомогти Альберто відновити спогади про його життя і кар’єру. Переглядаючи старі відеозаписи і щоденники, вона відкриває прекрасну історію кохання дідуся й бабусі та чарівний світ, який вони створили разом. Несподівано режисерка виявляє, що й сама починає оговтуватись від власного минулого.

Режисерові кажуть, що його наступний фільм повинен бути про злочинність, секс або зірок — лише тоді він отримає фінансування. Той бере справу у власні руки й починає знімати у себе вдома персонажів, пов’язаних із його життям. Двоє будівельників-англійців, найнятих замінити огорожу в саду, тимчасово зносять паркан між будинком режисера й сусіда-пакистанця. Бездомний словак настільки причаровує колумбійську прибиральницю режисера, що вона впускає його в дім. Подальші події випробовуватимуть уявлення кожного з них про кордони й гостинність.

«Кур’єри, а не герої» — короткометражне відеоесе, що досліджує прекарні умови кур’єрів, які доставляють їжу в Мілані. Фільм аргументує, чому кур’єри є необхідними працівниками, що опинилися на перетині платформеного капіталізму, гіг-економіки, кризи біженців та COVID-19.

Родина 13-річного Ходора намагається зробити посвідчення, яке доведе його існування і надасть право на освіту, доступ до медицини та пересування за межами табору палестинських біженців Шатіла у ліванському Бейруті. У процесі відкриється багато давніх родинних таємниць.

Іноді з синами виходить точнісінько як із малюнками: вони виявляються геть не такими, як ви уявляли. Саме це трапилось із Ґусті. Батькові доведеться пройти шлях від здивування і заперечення до безумовної любові до новонародженого сина, у якого виявлять синдром Дауна.

Онлайн-гравці описують свої труднощі зі «свотінгом» — небезпечною для життя формою кібернасильства, яка завжди чатує на них під час ігор. Події фільму розгортаються через ролики на ютубі та кадри з онлайн-ігор.

Застереження щодо змісту: булінг.