12-й Мандрівний Docudays UA розпочався в Ужгороді 16 жовтня і зібрав не тільки давніх, але й нових шанувальників. Перегляд стрічки «Звідки з'являється пил і куди зникають гроші» естонських режисерів Тійт Оясоо та Ене-Лііс Семпер продовжився тривалою резонансною дискусією за участі правозахисника Максима Буткевича, політолога Катерини Ірхи та психолога Катерини Балеги. Глядачі, які щодня чинять спротив передвиборній агітації, відзначили цей фільм особливо актуальним. У ньому йдеться про естонський театр NO99, який у березні 2010 року оголосив, що за два місяці створить нову успішну й популярну партію, використовуючи всі прийоми, котрі застосовують у політиці та зв’язках із громадськістю. Разом з авторами фільму глядачі мають змогу зазирнути за лаштунки політичного театру та дізнатися, як політики маніпулюють виборцями.

Враження від перегляду другого фільму фестивалю – «Ефект Доміно», був підсилений коментарями фотографа-документаліста Олександра Глядєлова та правозахисника Максима Буткевича. Безцінний досвід людей, які знають Абхазію зсередини, допоміг розкрити глибину кінострічки.

Олександр Глядєлов часто їздив туди у гірські походи. Змальовуючи яскравість краю, він із сумом розповів про те, що бачив після війни і під час своїх візитів із гуманітарною місією «Медики без кордонів». Максим, який перебував в Абхазії саме в період конфлікту з Грузією в 2008 році, поділився своїм журналістським досвідом про вплив пропаганди з боку російських ЗМІ. Він засвідчив, що коли брав коментарі від перехожих, таксистів чи політиків, вони повністю відповідали фразами, почутими з телеекранів російських пропагандистських каналів. 

Під час всіх показів Мандрівного фестивалю Docudays UA в Ужгороді ми говоримо про кримських заручників і Комітет Солідарності з кримськими заручниками. Глядачі долучилися до написання поштівок Олегу Сєнцову, Олександру Кольченко та Геннадію Афанасьєву, а також до флешмобу з плакатом #‎freeafanasiev #‎freesentsov #‎freekolchenko. 

Крім того, фільми Мандрівного демонструються в Ужгородському національному університеті. 19 жовтня понад 200 глядачів, серед яких студенти Природничо-гуманітарного коледжу УжНУ, викладачі та жителі міста, переглянули два фільми.  Фаворитом аудиторії стала стрічка «Медик іде останньою» Світлани Шимко – історія лікарки-волонтерки Тані, яка була на передовій впродовж найкривавіших днів Майдану. Після припинення вогню вона лишилася в Києві лікувати поранених. Студенти також подивилися та обговорили фільм «Місце, що ми звемо домом», у якому молоді данські режисерки  Тора Лоренцен та Сибілла Марі Туксен крізь поетичні прийом показали, як це – коли твоя країна поринає у нескінченне протистояння. 

Покази та різні правозахисні заходи в Ужгороді триватимуть до 5 листопада. 

Фото: Валентин Клепаков