22 жовтня Мандрівний фестиваль DocudaysUA у Дніпропетровську відкрився фільмом литовської режисери Оксани Бурої «Лізо, ходи додому», що цього річ перемогла у конкурсі DOCU/КОРОТКО.

Тонкий та чуттєвий фільм про долю восьмирічної дівчинки Лізи, яка від нерозуміння та відсутності любові в родині постійно втікає у свій власний світ, розчулив глядачів. Фільм демонструвався на базі кіноклубу в Дніпропетровській обласній науковій універсальній бібліотеці. Глядачами стали молодь віком від 14 до 18 років, школярі, студенти професійно-технічних навчальних закладів.

Історія Лізи знайшла відгук у серцях молоді, вони щиро співчували дівчинці, намагались дати поради мамі, сперечались, чому родина та суспільство не звертає уваги на цю проблему. Події в далекій балтійській країні були актуальні та знайомі глядачам у Дніпропетровську. Брак любові та уваги з боку батьків, злиденні умови життя, відсутність домашнього затишку та піклування – проблеми, які несумісні з уявленням про щасливе дитинство.

Поступово від обговорення самого сюжету фільму аудиторія перейшла до сьогодення, до прикладів з власного життя, до реалій, які оточують кожного. Постало питання, хто відповідає за долю дитини: мати, батьки, родина, соціальні служби, держава  чи суспільство? Чи варто в подібній ситуації позбавляти батьківських прав та забирати дитину з родини чи дитині краще з батьками, якими вони б не були? Як співвідносити права дитини та обов’язки батьків? Як має поводитись батько та мати по відношенню до своєї дитини?

Під час обговорення раз-у-раз озвучувались різні права дитини, серед них були – право на любов та піклування батьків, право на харчування, право на медичне забезпечення, право на житло, право на гру, право на гідне поводження.

Мистецтво, як завжди невловимо, виконало свою роль – достукалось до сердець глядачів та дало підґрунтя для подальших роздумів.