Кіно і діалог: Дар’я Пенькова представила фільм «Де мій бронік?» на Полтавщині

Кіно і діалог: Дар’я Пенькова представила фільм «Де мій бронік?» на Полтавщині

18 грудня 2025
Підтримайте збір на інтерактивні панелі для підрозділів Сил оборони України 
QR-код для донату Задонатити

Мандрівний Docudays UA на Полтавщині щороку організовує у регіоні не лише перегляди сучасного документального кіно про права людини, а й живі розмови — чесні, непрості, часто болісні. Саме такою стала зустріч після показу фільму «Де мій бронік?», на який до Полтави завітала режисерка Дар’я Пенькова разом із родиною — бабусею, дідусем і тіткою. Їхня присутність створила особливу атмосферу близькості й довіри. А сам фільм у цій спільній присутності зазвучав ще глибше та багатошаровіше.


Як народжувалася історія фільму

Дар’я Пенькова — режисерка й операторка родом із Дружківки на Донеччині. Ще до початку повномасштабного вторгнення вона знімала короткі документальні історії, переважно як операторка. Однією з перших таких робіт стала стрічка про її власну родину — про повсякденне життя в невеликій, затишній Дружківці, про прості радощі й буденні турботи.

У 2022 році, коли війна перейшла у нову фазу, Дар’я вирішила повернутися до цього задуму. Їй було важливо продовжити фіксувати життя рідних — уже в прифронтовому місті. Але реальність, як це часто буває в документальному кіно, втрутилася й змінила початковий сценарій.

На вокзалі Дар’я випадково зустріла Андрія — давнього друга, з яким раніше працювала над іншим фільмом. До війни він займався велоспортом, і саме як спортсмен став героєм її камери. Після ж кількох років війни Андрій повертався на позицію вже як військовий — після поранення. Він був іншим: стриманішим, дорослішим, водночас дуже вразливим. Саме з цієї зустрічі й почалася історія, яку режисерка згодом назве такою, що «почала писатися сама».

Первинний задум — фільм про родину — залишався важливим, але історія Андрія, його стосунки з побратимами, спроби втримати внутрішній баланс між фронтом і домом, сумніви та розгубленість після поранення поступово стали стрижнем майбутньої стрічки.


Невидима війна

Під час показу в залі панувала тиша. Глядачі уважно вдивлялися в екран, прислухалися до пауз і до тиші між словами. У фільмі немає батальних сцен чи героїзації війни. Натомість є спроба показати те, що зазвичай лишається поза медійним образом війни — інше життя, інтимне й крихке.

Це історія про взаємодію цивільних і військових у їхньому буденному вимірі: де турбота межує зі злістю, любов — із тривогою, а звичайні розмови про побут перетворюються на дзвінки з фронту. Особливо глядачів зачепила сцена зі зниклим бронежилетом — саме той момент, із якого й походить назва стрічки. У цій сцені, як і в усьому фільмі, реальність виявляється настільки промовистою, що не потребує жодних режисерських підсилень.

Фото: розмова з режисеркою Дар’ю Пеньковою після показу 


«Я не вкладала спеціальних сенсів у кожну сцену, — зізналася Дар’я під час обговорення. — Кожен побачив у цьому фільмі щось своє. І для мене це найцінніше».


Розмова після фільму — щира й відверта

Після показу відбулася довга і тепла розмова. Глядачі питали і про особисте, і про роботу з військовими, і про те, що залишилося поза кадром. Багатьох цікавило, як режисерка наважилася показати настільки близькі моменти й дозволити глядачеві підійти так близько до внутрішнього світу людей, яких вона знімає, — тим більше власних рідних.

Фото: Дар'я Пенькова на показі свого фільму "Де мій бронік?"


Присутність родини Дар’ї зробила цю зустріч ще більш неформальною. Глядачі могли не лише побачити героїв поза кадром, а й відчути, що ця історія не завершується разом із фінальними титрами — вона триває тут і зараз, у реальному житті.

І саме в таких зустрічах — живих, чесних, діалогових — документальне кіно набуває свого справжнього значення. Мандрівний Docudays UA на Полтавщині цього разу ще раз нагадав: реальність часто сильніша за будь-який сценарій, якщо їй дозволити прозвучати.


22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.

23 Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA
Жовтень — Листопад 2026
Пором, що єднає береги Ріки
Новини
21 листопада 2026
Микола Горбаль: «В таборах я зустрів найкращих людей України»
Новини
21 листопада 2026
Зустрічі в Тернополі до ювілею Української Гельсінської групи
Новини
21 листопада 2026
Пологи не зупиниш: показ стрічки «Свідки. Місце народження» попри тривоги та блекаути у Кропивницькому
Новини
20 листопада 2026
Від деколонізації до материнства на лінії вогню: розмаїття подій на Чернігівщині
Новини
20 листопада 2026
«Роби тут і зараз»: що обговорювали херсонці та херсонки після показу «Блаженних»
Новини
20 листопада 2026
7 днів — 7 фільмів: дивіться Мандрівний Docudays UA онлайн

Новини