Позаду перший тиждень XV Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA в Чернівцях. За цей час відбулися два публічних покази, які охопили переважно молоду глядацьку аудиторію. Прогресивна та зацікавлена молодь, якій небайдужа тема захисту прав людини, – майбутнє нашого краю та України загалом.

Мандрівний Docudays у Чернівцях розпочався показом фільму «Проект “Бабця”». Майданчиком для кіноперегляду став центр студентської молоді Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича «Контакт». Незважаючи на дощову погоду, тут зібралося чимало охочих подивитися на всім відомі історичні події під іншим кутом зору. Серед глядачів і глядачок найбільше було молоді.

Попри сумні та моторошні події Другої світової війни, які є центральною темою кінострічки, атмосфера в залі була ненапружена. Фільм режисера Балінта Ревеса просякнутий непідкупним оптимізмом та жагою до життя, що стримати усмішку просто неможливо. «Проект “Бабця”» навчає, що якими б темними не були часи, важливо втримати світло всередині себе. Треба вчитися сміятися із себе, сміятися з того, що завдає болю як фізичного, так і душевного.

Після перегляду зав’язалася жвава дискусія, усі мали свою позицію й намагалися її аргументувати. Проте всі дійшли схожих висновків: дуже важливо проводити більше часу зі своїми бабусями та дідусями, адже в наших силах дозволити їм відчути себе знову повними життя та оптимізму.

Сльози, співчуття й обурення – такі емоції охопили глядачів(ок) після перегляду документальної стрічки угорської режисерки Бернадетт Тузи-Ріттер «Жінка в полоні». Кіноперегляд з подальшою дискусією відбувся в Літературному целанівському центрі, сучасному популярному культурному просторі нашого міста.

Фільм і справді викликав бурхливі емоції чернівчан(ок), адже як таке можливо – чому одна людина дозволяє собі вважати іншу особистість своєю власністю? Кінострічка «Жінка в полоні» розкриває проблему сучасного трудового рабства на прикладі Маріш, 52-річної угорки, яка вже понад 10 років змушена служити одній родині. У Маріш забрали документи, не дозволяють харчуватися з усіма та спати на ліжку, а також відбирають усю зарплату до останнього євро. Жінка опиняється в психологічній пастці, і лише підтримка режисерки допомагає їй наважитися втекти й зробити крок до вільного життя. Історія Маріш закінчилися щасливо, проте, на жаль, такий випадок не єдиний.

Саме тому ми запросили до обговорення експертку – представницю ГО «Сучасник плюс» Альону Ігнатьєву. Пані Альона розповіла, що проблема трудового рабства сьогодні не просто існує, а навіть має дуже широкі масштаби. Лише на прикладі однієї Чернівецької області глядачки і глядачі дізналися про безліч випадків трудового рабства, зокрема сексуального. Громадське об’єднання «Сучасник плюс» веде активну протидію торгівлі людьми та допомагає жертвам трудового рабства.

Також пані Альона розповіла, як не потрапити в пастку та зберегти себе. Насамперед потрібно бути пильними під час виїзду на роботу за кордон та не довіряти ненадійним джерелам. Також, підписуючи будь-які контракти чи документи, необхідно уважно ознайомитися зі змістом всіх пунктів. І звісно ж, не можна нікому віддавати свій паспорт. «Попереджений, значить озброєний» – тож, така просвітницька інформація виявилася дуже корисною.

Тема фільму неабияк схвилювала учасниць і учасників заходу, тому дискусія була жвавою й насиченою. Найбільше людей обурювала бездіяльність поліції та громадських правозахисних організацій, які не могли допомогти Маріш. Альона Ігнатьєва запевнила, що в українському законодавстві передбачена кримінальна відповідальність за торгівлю людьми, а постраждалим від цієї проблеми зобов’язані надати допомогу.

Текст і фото: Ксенія Філяк