Які висновки зробили активісти після перегляду фільму «Дівчата у грі»
Які висновки зробили активісти після перегляду фільму «Дівчата у грі»
Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA завітав у благодійну організацію «Інша». На показ фільму «Дівчата у грі» режисерки Аліни Скшешевської прийшли активіст(к)и, правозахисники/ці та журналіст(к)и.
«Холодна та сира погода не завадила провести цікавий та комфортний показ: замість екрана в нас була гладенька біла стіна, а замість стільців – зручні та м’які крісла-мішки. У повній темряві глядачі спостерігали за історією Тері та її дівчини Тіану. Дві дівчини намагаються зберегти свої стосунки в безладному світі лос-анджелеського Скід Роу, знаного як «столиця бездомних США». Напруженість між двома жінками підсилює дилема: Тіана задоволена своїм місцем у підпільній економіці нетрів, а Тері понад усе на світі прагне вибратися звідти. Разом із іншими жінками громади вони щотижня відвідують уроки образотворчого мистецтва, аби поміркувати, помріяти та зцілитися», – розповідає Ілона Коротіцина, директорка онлайн-газети «Вгору» та модераторка Мандрівного фестивалю.
«Ми весь фільм чекали, що зараз когось поб’ють чи щось станеться. А в них усе так спокійно відбувається. Здивували їхні мітинги – усе цивілізовано, ніхто не постраждав, ні на кого не кидались», – поділилася враженнями глядачка.
«Я так зрозуміла, що одна з дівчат хвора, тому вона не може контролювати свої емоції. Через це вона може отримувати допомогу, ліки та навіть житло. Вони винайняли чудову квартиру, дешеву та скромну, за їхніми мірками. Їм надали ваучер на пристойну суму, і дівчата самі обрали, де хочуть жити. У нас в Україні немає такої допомоги й такої кількості соціальних програм. Перш ніж отримати допомогу, дівчата відвідали купу зустрічей, а потім лише обрали кращий варіант для себе», – прокоментувала фільм глядачка.
«Вони називають своє місто та район поганим, але в багатьох ситуаціях мені здалося, що ми живемо гірше, ніж вони. Дуже сумно, що в дівчат все закінчилося так само, як і почалось. Одна знову в тюрмі, а інша вносить заставу. Хоча в них вже є де жити, однак їхнє ставлення до життя геть не змінилось», – поділився своєю думкою один з активістів.