20 Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA відбувся попри обстріли, втрату мобільної мережі та примхливу зиму. Ми (спів)творили його разом із вами впродовж двох десятиліть, і цього разу знову було незабутньо! Дякуємо команді ГО “Докудейз”, регіональним координатор(к)ам, відданим глядач(к)ам, партнер(к)ам, донорам. І, найголовніше, ЗСУ, які тримають небо та захищають нашу державу, а ми маємо змогу збиратися разом у рідному місті, містечку та селі.

Фестиваль не на часі? Дивитися документальне кіно про права людини зараз не актуально? Команда Мандрівного Docudays UA вважає інакше і готова аргументувати.

Наші захисники та захисниці боронять Україну, рідні та близькі чекають їх повернення додому, допомагають у тилу любов’ю, підтримкою, щоденними посилками першої необхідності і донатами. Це все – не абстрактні люди «десь там», це ми. Кожен та кожна причетні до перемоги України і потребують розмови про реальність, що нас оточує, а також планування подальшого життя. 

Мандрівний Docudays UA гуртує, спонукає діяти, допомагає зустріти однодумців, дізнатися історії людей навколо та поділитися своєю. Це можливість побудувати діалог через кіно про права людини. Цього року ми об’єдналися для обговорення та створення нашого спільного «Образу майбутнього» – саме так звучить і тема цьогорічного фестивалю. Це те, що ми шукали і над чим разом рефлексували на основі побачених фільмів, дискусій та особливих подій. 

10 жовтня відбулася перша спільна подія, онлайн-пресконференція Мандрівного фестивалю. Учасниками/-цями розмови стали: Світлана Смаль — виконавча директорка ГО «Докудейз», Катерина Сінгурова — гостьова координаторка Мандрівного Docudays UA, Ксенія Шиманська — директорка Правозахисного департаменту ГО «Докудейз», Ілона Коротіцина — директорка Медіаплатформи «Вгору», яка анонсувала спецпокази фільму «Нескорений Херсон», та Дмитро Грешко – режисер фільму-відкриття «Король Лір: як ми шукали любов під час війни».

Мандрівний цьогоріч розпочався у Полтаві 17 жовтня показом фільму Максима Лукашова «Друге дихання». Одразу в глядацькій залі запанувала дискусія про головного героя Микиту Гірню, який на той час займався волонтерською діяльністю у Чернігові та сказав, що «не створений для того, аби тримати зброю в руках». Все змінюється. Суперечка вмить зупинилася одним фактом – нині й автор фільму, і його герой боронять нашу землю у лавах ЗСУ. 

Відкриття Мандрівного Docudays UA в Ужгороді

За три місяці фестиваль подорожував у містах та селах на Полтавщині, Черкащині, Кіровоградщині, Сумщині, Житомирщині, Херсонщині, Вінниччині, Тернопільщині, Прикарпатті, Київщині, Дніпропетровщині, Хмельниччині, у Львові, Чорноморську, Запоріжжі, Харкові та Ужгороді. До заходів долучилася українська спільнота в Ірландії, Норвегії, Німеччині та Польщі.

У програмі цьогорічного Мандрівного було 19 фільмів із 13 країн світу: України, Швейцарії, Франції, Бельгії, Німеччини, Польщі, Італії, Данії, Чехії, Ірландії, Великої Британії, США, Канади. 7 українських та 12 зарубіжних стрічок, 9 повнометражних і 10 короткометражних. 6 фільмів міжнародного авторства мають спільне коріння з нашим контекстом. Це — копродукція українців з німецькими, польськими, американськими партнерами.

Стрічки про українське сьогодення очима зарубіжних митців. Зокрема, погляд на історію Голодомору в Україні від французького режисера Ґійома Рібо, який не залишив байдужими глядачів та глядачок у роковини Дня пам’яті жертв голодоморів. 

Один із фільмів цьогорічної програми увійшов у шорт-лист премії «Оскар» в категорії документального кіно — це робота данської режисерки Леї Ґлоб «Аполонія, Аполонія» про 13 років життя та творчого шляху художниці. Ще до оголошення цієї новини наші глядачі та глядачки у Харкові та Кременчуці мали змогу поспілкуватися онлайн з авторкою фільму та головною героїнею.

Ми об'єдналися регіонами і провели спільний телеміст. Три координатори, а саме Григорій Курачицький з Маріуполя, що нині перебуває у Дніпрі, Олег Охредько з Бердянська, який нині переніс фестиваль до Чорноморська, і Юрій Чумак з Чугуєва, що наразі мешкає у Черкасах, – зібрали своїх глядачів/-ок онлайн для спільного перегляду та обговорення фільму «89 днів». До них долучився харків’янин, режисер фільму Павло Дорогой. Традиційно, ми показували фільми у хабах, навчальних закладах, бібліотеках, культурних центрах. Марія Симкович в Ужгороді, наприклад, була щаслива тому, як діти у школах сміливо ставлять питання під час обговорення. Також ми думали над новими формами комунікації: крім вже звичних показів проводили творчі майстерні, тренінги, екскурсії містом, фотоконкурси та навіть втілили у реальність камерний концерт документально-терапевтичного проєкту «WARНЯКАННЯ» у Кременчуці. 

Концерт «WARНЯКАННЯ» у Кременчуці

Україною (і не тільки) мандрували режисер(к)и, герої та героїні фільмів. Загалом відбулося 58 зустрічей, з них 35 у форматі онлайн-запрошення кіно-творців, а також 23 події офлайн, сповнених теплом та відвертими розмовами. Найактивніші подорожі здійснив фільм «Король Лір: як ми шукали любов під час війни» Дмитра Грешка – стрічка про театралів-аматорів, що опинилися в Ужгороді після початку повномасштабного вторгнення. Зусиллями регіональних координаторок Марії Менджул та Марії Симкович показ Мандрівного Docudays UA  відбувся у тому ж просторі, де фільмували виставу. 

Переселенці, які втілили свою давню мрію стати акторами – Олексій Дашковський, Юлія Горелкова, Олена Аляб’єва, Руслана Тимофій, а також їх творчі керівники В’ячеслав Єгоров та Олександр Куцик, відчули глядацьку вдячність на семи зустрічах. Подружжя з активною громадянською позицією – Неля та Олександр Рожко з села Козубівка, – подорожували до Полтави та Горішніх Плавнів, а режисерка Галина Лаврінець, яка зробила їх героїнею та героєм стрічки «Гості з Харкова», приїздила до Дніпра, Канева, Хмільника та Жмеринки. Чи не щодня ми отримували новини про мандрівку фільму «89 днів», а також його режисера Павла Дорогого, який зафільмував харківське метро і продемонстрував особисто свою стрічку у Дніпрі, Львові та рідному місті Харків.

До живих заходів долучилися не тільки українські автор(к)и. Наприклад, до міста Кількенні в Ірландії, де мешкає українська спільнота, завітала відома у світі документалістка Неаса Ні Чіанайн, авторка стрічки «Юний Платон». Попри складну дорогу та ожеледицю, в Україну приїздив польський режисер Пьотр Павлус, який відвідав та поспілкувався про свій фільм «В Україні» одразу у чотирьох містах – Ужгороді, Івано-Франківську, Тернополі та Чорткові. Також ми щиро вдячні американському режисерові Метту Сарнецкі за важливу онлайн-розмову щодо стрічки «Вбивство журналіста». 

Неаса Ні Чіанайн з українською спільнотою в Ірландії

Доступність — одна із невід’ємних тем та практик, які ми вважаємо вартими уваги у наш непростий час. Для фестивалю — це передусім створення фільмів з аудіодескрипцією, організація заходів у комфортних для всіх просторах та постійна комунікація про те, «що болить». Під час 20 Мандрівного відбувся показ для людей з порушенням зору стрічки «Птиця» Аліни Максименко у Полтаві, захід до дня інклюзії у Харкові, який супроводжувався показом та обговоренням «Оази» Жюстін Мартін, а також семінар та екскурсія по доступності в Ужгороді.

Думаючи про доступність сьогодні, ми розуміємо, що не кожен або кожна має можливість долучитися до фестивалю, завітавши на покази. Тому фільми та дискусії Мандрівного ми транслювали в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE: 19 релізів фільмів, стрім за участі режисера Метта Сарнецкі про «Правосуддя через кіно» та три правозахисні розмови від Rights Now!

Спецподією цьогорічного фестивалю стали покази фільму «Нескорений Херсон» від наших партнерів Медіаплатформи «Вгору». Це кіно про роботу херсонських журналістів/-ок. З початку повномасштабного вторгнення кореспондент(к)и видання фіксували все, що відбувалося в місті. Разом із херсонцями вони пережили захоплення обласного центру росіянами, мітинги, окупацію та звільнення рідного міста. У фільмі зібрані унікальні кадри, які показують, якими були для Херсона та його мешканців/-ок останні півтора року. У Бориспіль, Івано-Франківськ, Вишнівець, Чортків, Кременчук, Кривий Ріг та двічі у Херсон завітала команда «Вгору» – режисер Устин Данчук, журналістки Ліза Жарких, Ірина Ухваріна і директорка Медіаплатформи Ілона Коротіцина. Ще у шести містах та селах нам вдалося створити емоційну та плідну онлайн-розмову. 

Показ «Нескорений Херсон» у місті, де відбуваються події фільму

У Харкові в межах міждисциплінарної мистецької програми DOCU/СИНТЕЗ – ми долучилися до аудіоінсталяції на основі проєкту Центру міської історії у Львові «Документування досвідів війни. Щоденники та сни війни». Відвідувачі та відвідувачки простору прослухали особисті переживання людей з різних куточків України.

Майбутнє неможливе без знання історії, тому команда фестивалю втілила спецпроєкт «Любов, правда і відеокасети»: спогади про 20 років роботи Мандрівного Docudays UA. Це збірка шести розмов із регіональними координатор(к)ами: із Вікторією Верес про виклики фестивалю за кордоном, Ніною Хомою про права людини і досягнення справедливості, Євгенією Бардяк про Мандрівний, якому перешкоджали СБУ та влада у часи Януковича, Андрієм Воликом про упередження та Мандрівний у громадах, Володимиром Ханасом про визначних людей, а також із засновниками фестивалю Геннадієм й Ігорем Кофманами про те, як народився Мандрівний Docudays UA. Матеріали, які ми створили, ви можете прочитати на нашому сайті, а також у статтях партнерського видання фестивалю, медіа про нову українську культуру Лірум.

Як  кожен і кожна з нас може допомогти відновленню України? На яку підтримку може розраховувати Україна і що має бути в основі розвитку нашої держави? За відповідями ми звернулися до Декларації Лугано. «Її основа — сім Луганських принципів, — сказав президент Швейцарії Ігнаціо Кассіс. — Вони визначають початок процесу відновлення, критерії та методи відновлення». 

Тож що ми маємо збагнути? У партнерстві з правозахисною програмою RIGHTS NOW! відбулися три дискусії у різних куточках України: Ужгороді, Івано-Франківську та Кременчуці. Говорили на теми: «Відбудова України: як громадян(к)ам впливати на ухвалення владою рішень» за участі Олександра Солонтая, директора програм практичної політики «Інституту Політичної Освіти», який був одним із розробників Принципів Лугано, та Віталія Селика, директора БФ «Сміливі», співзасновника волонтерської ініціативи «Сміливі відновлювати». Міркували про «Майбутні мир та безпеку: яким буде світ без “росії”?», запросивши Павла Клімкіна, українського дипломата, главу МЗС України у 2014–2019 роках та Сергія Бориса, редактора медіа «Курс». І, врешті, торкнулися теми культури і деколонізації на дискусії «Як починати будувати сильну країну вже зараз?» із давніми друзями фестивалю Миколою Давидюком – політологом, автором книг «Як працює путінська пропаганда» та «Як зробити Україну успішною», та Антоном Слєпаковим – лідером гурту «ВГНВЖ», одним із авторів музичного благодійного проєкту «WARНЯКАННЯ». 

Дискусія в Ужгороді «Відбудова України: як громадян(к)ам впливати на ухвалення владою рішень» за участі Олександра Солонтая та Віталія Селика

«Я був в Лугано і належав до тих людей, які вимагали, аби ці принципи були записані. Я взяв часткову відповідальність за втілення механізмів залученості та інклюзії. Після повернення до України ми щомісяця з командою працюємо над запрошенням громадськості для обговорення та планування відновлення. Цього року відбулася вже друга частина цієї конференції в Лондоні і нам вдалося там організувати супутню зустріч за участі 60 представників та представниць місцевих громад.  Це – «маніфест громадянського суспільства».

На прикладі Ужгорода Олександр Солонтай описав потребу у відновленні навіть найвіддаленіших куточків України і вказав на цінність демократичної участі, прозорості та інклюзивності як одних із принципів Декларації Лугано.

Під час розмови в Івано-Франківську дипломат Павло Клімкін висловив ключову думку про інтеграцію у європейський простір та чому ворожнеча «росії» щодо України не зникне: 

«У ментальному коді української нації є свобода і справедливість. Іноді вона не ідеальна й не така, яку ми уявляли собі, але вона є. І це відмінність від росії. Також це означає, що наш кордон буде фундаментальним розломом з іншою цивілізацією, де люди не хочуть волі і брати на себе відповідальність». 

Дискусія в Івано-Франківську «Майбутні мир та безпека: яким буде світ без “росії”?» за участі Павла Клімкіна та Сергія Бориса

Тож, як зазначила Ірина Павлюковська – комунікаційниця Правозахисного департаменту, яка мандрувала на дискусії: «Під час трьох подій було відчуття, ніби експерт(к)и передають естафету одне одному, закликаючи кожного та кожну вкладатися у відбудову своєї країни вже зараз: допомагати розбирати завали чи відновлювати житло, користуватися інструментами громадського впливу, боротися з корупцію на своєму рівні, фіксувати історію цієї війни у фільмах чи музиці, а також допомагати ЗСУ».

Мандрівний Docudays UA завершився показом та обговоренням фільму «Юний Платон» Неаси Ні Чіанайн та Деклана МакҐрата у Тернополі 27 грудня. Автор(к)и ірландської стрічки рефлексують про сучасний Белфаст та проживання травми, що знайшло відгук і в українських серцях.

Підсумовуючи, ми не можемо не назвати людей, завдяки яким 20 ювілейний Мандрівний Docudays UA відбувся з таким масштабом та творчим запалом. Вітаємо Олену Бурім з успішним стартом фестивалю на Полтавщині, Дар’ю Денисенко з Мандрівним у Борисполі, Олега Охредька у Чорноморську, Ніну Хому у Львові, Григорія Курачицького у Дніпрі, Марію Менджул та Марію Симкович в Ужгороді, Альону Глазкову у Кременчуці, Олександрії та Горішніх Плавнях, Олександра Степаненка у Чорткові та Володимира Ханаса на Тернопіллі, Тетяну Пігурську та Андрія Волика на Прикарпатті, Ольгу Лєонтьєву та Костянтина Юхименко в Запоріжжі, Вікторію Верес у Німеччині та Запоріжжі, Анастасію Площинську у Хмельницькому, Ольгу Солапанову у Харкові, Юрія Чумака на Черкащині та Харківщині, Юлію Тарасенко-Баландіну на Сумщині, Олену Мірхайдарову, Інгу Дуднік, Людмилу Шестакову на Кіровоградщині, Наталію Жебрик у Польщі, Вікторію Кузьменко на Житомирщині, Сергія Лепьохіна у Кривому Розі, Олену Старюк на Херсонщині, у Польщі та Віталія Дороха й Світлану Сільченко на Вінниччині, Олену Кузнєцову в Ірландії, Анастасію Келим у Норвегії!

PS: Обіцяємо у січні порахувати всі покази та заходи, кожного глядача та глядачку і поділитися окремим матеріалом «20 Мандрівний Docudays UA у цифрах»! 

20 Мандрівний Docudays UA відбувся за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Швейцарії в Україні, Посольства США в Україні. Думки, висновки чи рекомендації не обов'язково відображають погляди урядів, благодійних організацій чи компаній цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково його автор(к)и.

«Докудейз» — це неприбуткова громадська організація, що реалізує культурні та просвітницькі напрямки та проєкти на перетині кіно та прав людини в Україні та за кордоном. Серед них: Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA та Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA, Мережа кіноклубів медіапросвіти з прав людини Docudays UA DOCU/CLUB, правозахисна програма RIGHTS NOW!, онлайн-кінотеатр DOCUSPACE, платформа розвитку української кіноіндустрії DOCU/ПРО й майстерня документалістики DOCU/КЛАС, а також Міждисциплінарна мистецька програма Docudays UA DOCU/СИНТЕЗ й «Архів війни», започаткований спільно з ініціативою INFOSCOPE.