Показ у повній тиші. Вечір, коли настільки добре, що продовжуєте його за переглядом ще одного кіно. Незаплановані подорожі, багато щирості та домашнього затишку. Все це з нами сталося на Прикарпатті.

За десять днів фестиваль встиг побувати у шести містах і містечках області: Івано-Франківську, Тлумачі, Тисмениці, Татарові, Долині та Надвірній. Думки та спогади про найяскравіші події зберігаємо у відгуках нашої регіональної координаторки Тетяни Пігурської.

«Все почалося з “тихого” відкриття в Івано-Франківську, на яке ми запросили людей із порушеннями слуху, і в теплій атмосфері, при свічках, із пледами та чаєм, дивилися два фільми з описовими субтитрами. А також спробували провести експеримент: запропонували решті глядачів і глядачок вдягнути беруші, аби бодай трохи відчути, як це – сприймати кіно без звуку, – каже Тетяна Пігурська. – Дуже класно, що Docudays UA працює над доступністю. Було чимало відгуків і слів вдячності за можливість дивитися документальні стрічки з описовими субтитрами, бо більшість контенту – фільми, новини, відео – досі недоступні для нечуючих. 

Що мене зачепило: глядачі прийшли також на показ “Київських файлів” і вже після загального обговорення підходили, ділилися своїми враженнями і родинними історіями».

У перший день Мандрівного Docudays UA на Прикарпатті багатьом не хотілося розходитися, тож внесли корективи в програму. Крім фільмів «Порося Нельсон» та «Чоботи в ґрунті, руки в землі», переглянули також стрічку «Дівчинка далеко від дому». Остання, за словами регіональної координаторки, стала фавориткою фестивалю на Івано-Франківщині й була дуже близькою молодій аудиторії. Адже історія Насті та її виїзду за кордон на початку 2022 – і про їхній досвід. 

«Якось так склалося, що ми цьогоріч зосередилися на молоді, і найбільш жваві, цікаві обговорення мали з досить юними глядачами – дванадцятирічними дівчатами і хлопцями у Надвірній. Взагалі, працювати з молоддю було дуже комфортно: вони більше включаються у спілкування, гнучкі й відкриті до нового, звертають увагу на такі речі, про які ми, дорослі, не думаємо і яких не помічаємо».

Власне, до Надвірної фестиваль вирішив їхати, коли всі покази вже були сплановані – отримали запрошення і просто не змогли відмовити. 

«Мандрівний дуже чекають у районах, невеликих громадах, бо там є багато активних, зацікавлених молодих людей, але бракує культурних і просвітницьких подій. Тому ми намагаємося привозити до них хоча б частину програми і завжди радо відгукуємося на пропозиції, якщо знаємо, що нас чекають, – ділиться Тетяна. – До того ж, цього разу відчували особливу відповідальність: наш колега Андрій Волик, регіональний координатор від ГО “СТАН”, нині в ЗСУ, і їхня організація не змогла долучитися до організації фестивалю. Тому цього року ми були єдиними, хто проводив фестиваль в області».

За ці дні мали також захід у реабілітаційному центрі для військових і ветеранів, де говорили про важливість збереження пам’яті і про терапевтичне чаювання в музеї, який відкрила жінка, вимушена евакуюватися з Луганщини. Разом із тим, відбулося кілька семінарів з експерт(к)ами для батьків і соціальних педагогів/-инь на тему протидії сексуальному насильству над дітьми. Проте найголовніше – те, без чого фестиваль не уявити – ми дивилися багато кіно, що спонукає думати, говорити та змінювати світ довкола на краще.

Авторка: Валерія Шеремет, комунікаційна менеджерка 21 Мандрівного Docudays UA.

Чільне фото: кадр з фільму «Чоботи в ґрунті, руки в землі».

21 Мандрівний Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Королівства Нідерландів в Україні та International Media Support.

Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть виключно її автор(к)и.