Людина з великим серцем, неймовірним менеджерським талантом, рідкісною здатністю тонко відчувати світ та покликанням змінювати його на краще. Такою була наша Тетяна Кулик — координаторка Департаменту з розвитку мереж ГО «Докудейз», яка вкладала всю себе у щорічний Мандрівний фестиваль і щоденну роботу Мережі кіноклубів Docudays UA. Її життя раптово обірвалося 29 липня 2025-го. 

Цьогорічний Мандрівний Docudays UA ми присвятили світлій пам’яті Тані. Сьогодні публікуємо кілька спогадів тих, хто її знав і любив.

«Коли живеш поруч із незвичайною людиною, не завжди усвідомлюєш, наскільки це особливо, які уроки вона дає нам і що робить для цього світу, — каже Алла Тютюнник, засновниця ГО “Докудейз” та директорка Департаменту зі стратегічного розвитку. — У Тані було дуже багато любові й уваги до людей. Вона приймала все і ніколи не просила більше, тільки хотіла сама віддавати».

За 15 років Тетяна Кулик стала душею і осердям команди і разом з тим давала можливість іншим проявити себе і відчути свою силу. Вона хотіла, щоб люди повірили у свою спроможність робити важливі речі, впливати на інших і змінювати життя навколо себе — і щиро раділа, коли їм це вдавалося. 

На фото: Тетяна Кулик

Таня встигала робити дуже багато, її вистачало на все і на всіх. Вона знала, чим живе і дихає кожен із понад 400 кіноклубів, кому яка потрібна допомога, вміла підтримувати, згуртовувати і ставати опорою, розвіювати страхи та осміляти. Так само було з Мандрівним і його регіональними координатор(к)ами. До неї завжди можна було звернутися з будь-якою проблемою чи за порадою. «Це треба запитати у Тані», «Тут тільки Таня допоможе» — скільки разів нас виручали досвід, розум і мудрість нашої чудової колеги!

«Вона випромінювала стільки оптимізму, стільки любові до життя, що здавалося: Таня буде завжди. Вона дуже любила свою справу й людей, з якими працювала, була уважна, співчутлива і великодушна, в будь-який час готова допомогти, — говорить виконавча директорка ГО “Докудейз” Світлана Смаль. — Пригадую, як ще в окупованому Херсоні Тетяна після безсонних ночей, в які рашисти вибивали двері в під’їздах, рискали квартирами й вантажили херсонців в автівки, щодня вела реабілітуючі розмови з нашими регіональними координаторами й координаторками, модераторами й модераторками, з останніх продуктів готувала їжу для немічних сусідів і координувала роботу кіноклубів та згуртовувала людей, підтримувала й надихала. Вся наша команда безмірно вдячна Тані за роки з “Докудейз”, за викохані нею мережі, за навчання й наставництво нових людей, які долучилися до команди, щоб працювати з нами. Життя "Докудейз" було її життям. Таня була дуже талановитою менеджеркою і в усі заходи вкладала материнську турботу про кожного учасника». 

Лідерські якості та організаторський хист Тетяни розкрилися ще з перших днів її роботи у херсонській газеті «Вгору», звідки вона прийшла в «Докудейз». Колеги згадують: попри відсутність професійного досвіду, Таня одразу почала думати, як структурувати роботу і полегшити всім життя як офіс-менеджерка, а згодом вивчилася на журналістку і була в цьому дуже успішною. Вона чула, розуміла і піклувалася про людей, вміла в усіх бачити більше. І ця її цінність особливо проявилася, коли вона почала працювати в мережах — DOCU/CLUB і Мандрівного. 

«З Танею було легко працювати, класно дружити, вона завжди була відкрита до спілкування, до підтримки, щедро ділилася своїм теплом і жартами. Вона знаходила влучні слова для кожного і кожної, безвідмовно приходила на допомогу і виручала, — згадує Ніна Хома, керівниця Мережі DOCU/CLUB. — Таня була хрещеною мамою Мереж Docudays UA і самовідданого плекала цю прекрасну спільноту людей. Ми ще багато-багато років будемо старатись робити так, як Таня робила, і згадувати її з теплом, усмішкою і сумом від втрати такої чудової людини».

«Сподіваюся, що ми будемо багато думати про її роль, ставлення до себе і одне до одного і вчитися цьому в неї. Хоча, це особливий дар — поводитися з людьми так, як це робила Таня, і з’єднувати те, що, здавалося, неможливо з’єднати. Вся її історія — це історія про любов. І я не знаю жодної людини, яка б її не любила навзаєм», — додає Алла Тютюнник.

Для кожного та кожної, хто знав Тетяну як колежанку, фахівчиню, наставницю, подругу чи соратницю вона запам’ятається особливою, зі своїми історіями та моментами. Але для всіх вона однаково залишиться світлом — людиною, що випромінювала багато тепла і була орієнтиром для інших. Без неї неможливо уявити «Докудейз», бо вона назавжди стала його частиною.

Геннадій Кофман, режисер, кінопродюсер, журналіст, член правління ГО «Докудейз», голова правління ГО «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв»: «Душа Мандрівного фестивалю і Мережі кіноклубів. Найбільш життєствердна людина в команді, яка випромінювала оптимізм і заряджала світлом усіх, хто був поруч».

Марія Симкович, координаторка Мандрівного Docudays UA на Закарпатті, модераторка кіноклубу Docudays UA в Ужгороді, вчителька, методистка: «Таня була надзвичайно світлою людиною. Завжди поруч, завжди на звʼязку, завжди з мудрими порадами. З чудовим почуттям гумору, оптимізмом і невичерпною життєвою енергією. Мандрівний втратив частину душі. Але ми продовжимо пророщувати те зерно любові до кіно, життя та людей, яке вона в нас посадила».

Марія Цип’ящук, керівниця кіноклубу Docudays UA у Рівному, адвокатка, правозахисниця: «За десять років нашого знайомства і спільної роботи в Мережі кіноклубів Docudays UA я не переставала дивуватися і дякувати за людяність, щедрість і відкритість Тетяни. З неї світло ніби лилося зсередини, а в серці, здається, вистачало місця на кожне створіння Всесвіту. В роботі — мінімум критики, величезне розуміння і постійна готовність підтримати та допомогти».

Ольга Бабчук, комунікаційна менеджерка Мережі DOCU/CLUB, журналістка: «”Я, мабуть, голосно розмовляю? Не вмію бути тихою”, — ці слова почула від Тані в кулуарах червневої конференції модераторів і модераторок кіноклубів, яку, як і багато інших конференцій, шкіл, семінарів, організовувала наша Таня. Яскрава, голосна, невгамовна і просто невичерпна на підтримку і любов до людей. Спілкуватися з такою людиною — це щастя, працювати разом із нею — неймовірне везіння. Без Тані світ стане тихшим».

Марія Суляліна, правозахисниця, голова ЦГП «Альменда»: «Тані буде дуже не вистачати в цьому світі. Дякую за те, що була. Ти світло та джерело любові та підтримки. Нехай там, де ти зараз, тобі буде спокійно та тепло на душі. До зустрічі в іншому світі».

Олена Старюк, координаторка Мандрівного Docudays UA на Херсонщині, юристка, керівниця громадської приймальні «Фонд милосердя та здоровʼя»: «Для мене Таня була найкращою — справжньою, щирою, сильною, світлою. Її жарти, її підтримка, її поради — все це було моєю опорою. Наші розмови, наші мрії про майбутнє… Як далі без цього всього? Я пам’ятатиму її в кожному погляді на небо, в кожному теплому промінчику сонця».

Ярослава Шеремета: «Ми зустрічалися всього кілька разів, але здавалося, ніби знайомі все життя. Тетяна була тією людиною, яка вміла запланувати й проконтролювати все настільки, щоб навіть найменшої можливості не було, що щось піде не так. Це не просто талант, це любов. Любов до команди, до проєкту, до ідеї й до всіх людей, яких цей проєкт об’єднує. Неможливо було не помітити, наскільки Тетяна цим жила, наскільки любила кожного й кожну — щиро й віддано».

22 Мандрівний Docudays UA нам довелося організовувати вже без Тані: її серце перестало битися прямо під час планівки, на якій ми готували серпневий семінар для регіональних координаторів та координаторок. 

Кожна подія цьогорічного фестивалю для нас — про пам’ять, велику любов і безмежну вдячність. Ми втратили особливу людину. Але те, що Таня встигла зробити для команди «Докудейз» і для багатьох тисяч людей по всій Україні — залишиться. Вона була одним із наших особливо цінних і дійсно рідкісних ресурсів. 

Бережемо її світло в собі та несемо його далі.

21 листопада у Тані мав бути день народження.