В межах 22 Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA регіональний партнер — ГО «Освітній центр Інсайдер» — разом із молоддю з руху «Пласт»-Ужгород та за підтримки медиків і волонтерів організували особливу подію.

В Ужгородській міській клінічній лікарні для військових, які нині проходять лікування, відбувся перегляд документальної стрічки «Скло — моє нереалізоване життя». Це був не просто показ.  Це був простір підтримки, чесної розмови та можливості торкнутися важливого через історію іншої людини.

Фото: перегляд фільму «Скло — моє нереалізоване життя»

Коли чужа історія стає дзеркалом

Герой фільму проходить шлях, який добре знайомий багатьом захисникам і захисницям: виснаження, сумніви, відсутність підтримки, критика, пошук сенсу — і, попри все, рух уперед.

Учасники перегляду говорили, що стрічка зачепила їхнє особисте:
про боротьбу за власну мрію, про втомленість, яку не завжди видно збоку,
і про те, як важливо мати поруч людину або справу, що допомагає не зійти з дороги.

Олеся, 24 роки:
«Фільм непоганий, затягує в сюжет ближче до середини. Цікава і неординарна історія успіху, яка надихає на роздуми щодо ризиків зміни своєї діяльності. Деякі моменти були затягнуті — але, здається, це ми звикли до кліпового мислення».

Вікторія, 14 років:
«Фільм про мрію мотивує й показує, як важливо не здаватися. Герой доводить, що наполегливість може змінити життя. Це надихає кожного, хто має мрію».

Фото: пластуни Ужгорода

Про мрії, що стають опорою

Однією з ключових тем розмови стала сила мрії. Навіть тієї, що здається дивною, «незручною» або «непотрібною».
Бо саме мрія часто стає тим мостом, який тримає людину над прірвою — як у фільмі, так і в реальності.

Для багатьох військових історія героя фільму стала нагадуванням: навіть якщо шлях зламався, його можна скласти знову. І що право мріяти — це теж частина відновлення.

Слова на стіні, які стали символом

Місце перегляду додало події особливого звучання. На стіні лікарні — фраза, біля якої зупинявся майже кожен:

«Дива трапляються там, де в них вірять. А чим більше в них вірять — тим частіше вони трапляються».

Ці слова стали тихим, але потужним меседжем підтримки.

Фото: мотивуюче кіно, мотивуючі підписи на стінах

У цьому спільному перегляді вони наче набули нового значення — як нагадування про людську стійкість, про довіру, про маленькі кроки до себе.

Зустріч завершилася теплою розмовою між військовими, пластунами та волонтерами.
Говорили про втому і надію, про рішення і мрії, про те, що іноді справжній сенс народжується там, де поруч є люди, які готові слухати.

Авторка: Марія Симкович

22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.