22-й Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA у Львові відкрився показом стрічки ірландського режисера Гара О’Рурка «Санаторій». Подія відбулася у великій залі Львівського культурного хабу та зібрала повну залу глядачів. Після показу відбулася онлайн-зустріч із режисером і його українським фіксером Сергієм Солодьком.

Документальний фільм «Санаторій» — іронічна, ніжна та глибока історія про життя відомого одеського санаторію «Куяльник». Це дебютна повнометражна робота Гара О’Рурка, яку Ірландія висунула на премію «Оскар-2026». У центрі фільму — люди, що попри війну, безсонні ночі, фінансові труднощі та невизначеність продовжують дбати одне про одного, знаходять сенс у щоденних турботах і зберігають гумор як частину своєї стійкості.

Фото: перегляд фільму "Санаторій" у Львові, автор Ярослав Табінський

Люди — наш найрідкісніший ресурс

Перед початком показу регіональна координаторка Мандрівного Docudays UA на Львівщині Віра Карпінська розповіла про головну тему цьогорічного фестивалю — «Рідкісний ресурс».

«Це не лише про природні багатства. Ми говоритимемо про людей — про нас із вами, бо саме люди є найрідкіснішим ресурсом. Одним із таких рідкісних ресурсів для нашої команди була Тетяна Кулик, координаторка департаменту з розвитку мережі. Цей Мандрівний Docudays UA ми присвячуємо її світлій пам’яті», — зазначила Віра.

Фото: автор Ярослав Табінський

Також вона наголосила, що фестиваль продовжує розвивати тему доступності: фільм «Санаторій» можна переглядати зі звукоописом через застосунок Earcatch.

Кіно, що лікує — і збирає сили на допомогу

Після короткого вступу глядачі прослухали відеозвернення правозахисника, журналіста та ветерана Максима Буткевича, який став амбасадором правозахисної програми фестивалю. Він нагадав, що цього року Мандрівний Docudays UA спільно з благодійним фондом «Принцип надії» збирає кошти на реабілітацію та реінтеграцію звільнених із російського полону. Під час заходу всі охочі могли долучитися до збору за QR-кодом.

Сміх, співчуття та тепло «Куяльника»

Під час перегляду зал наповнювався сміхом і теплими емоціями. Глядачі переживали історії героїв, які шукають не лише фізичного, а й морального зцілення. Серед звуків санаторного життя — пісень, ванн, гідромасажів і побутових розмов — народжується простір людяності, який перетворює «Санаторій» на справжню метафору української стійкості.

«У фільмі багато світла, хоч і про непрості часи. Він нагадує, що ми маємо здатність не лише виживати, а й залишатися людьми», — сказала одна з глядачок після показу.

Фото: обговорення фільму "Санаторій", автор Ярослав Табінський

Розмова з автором: як народився «Санаторій»

Після перегляду відбулося обговорення, яке модерувала Юлія Нагорна. Режисер Гар О’Рурк приєднався онлайн і розповів, як народилася ідея фільму.

«Сім років тому я зняв у Києві короткометражку “Качалка”. Вона відкрила мені унікальне українське ставлення до здоров’я й відновлення. Коли я вперше потрапив до “Куяльника”, то відчув, що це особливе місце — ніби застрягле в часі, сповнене людських історій і дивовижної енергії», — зізнався режисер.

Фото: спілкування онлайн з режисером фільму "Санаторій" Гар О’Рурком, автор Ярослав Табінський

Гар О’Рурк поділився, що до повномасштабного вторгнення фільм задумувався як легка, візуально виразна історія про лікування, але після 2022 року став фільмом про силу звичайних українців у надзвичайні часи.

Український фіксер стрічки Сергій Солодько розповів про процес пошуку героїв:

«Ми зустрічали багато колоритних і щирих людей. Але головне було — зробити так, щоб усім було комфортно перед камерою. Ми шукали баланс між енергіями, історіями, настроями».

Фото: глядачі 22 Мандрівного Docudays UA у Львові, автор Ярослав Табінський

90 годин життя, щоб знайти 20 секунд істини

Під час дискусії режисера запитали про особливості зйомки. Гар розповів, що команда відзняла понад 90 годин матеріалу, використовуючи метод спостереження: камера просто фіксувала життя санаторію.

«Те, що ти намагаєшся зробити як режисер, — дістатися до ядра людяності. Ми всі сповнені суперечностей. У нас бувають гарні дні, бувають погані. І саме в цій звичайності — справжня краса», — зазначив він.

На завершення Гар додав:

«Я одразу відкрив для себе, що в українців чудове почуття чорного гумору. Думаю, саме це нас об’єднує».

Мандрівний Docudays UA у Львові триває, щоб продовжувати цю розмову — у кожному місті, залі й серці.

Авторка: Анастасія Каднікова

22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.