У Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці, в рамках 22 Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, відбулася спеціальна презентація «Fiat iustitia! – Нехай звершиться правосуддя!», присвячена історичному рішенню Великої палати Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Україна та Нідерланди проти Російської Федерації» від 9 липня 2025 року.

Це рішення вже називають одним із найвагоміших за всю історію ЄСПЛ. Суд визнав, що Росія несе відповідальність за збиття літака рейсу MH17, а також за порушення статей 2, 3 і 13 Європейської конвенції з прав людини — права на життя, заборони нелюдського поводження та права на ефективний засіб правового захисту.

Презентація викликала значний інтерес серед студентів і викладачів юридичного факультету Західноукраїнського національного університету. Учасники/-ці заходу обговорили не лише юридичні наслідки рішення, а й його людський вимір — відповідальність, справедливість та пам’ять.

Кіно про пам’ять і людську гідність

Після презентації глядачі переглянули документальний фільм «Моя золота дитина» режисера Маартена де Шуттера. Стрічка розповідає історію матері автора — правозахисниці та активістки, яка загинула під час збиття російськими військовими літака MH17 у 2014 році.

Ця історія - особиста. Але водночас універсальне свідчення про втрату, любов і необхідність пам’ятати. Після перегляду відбулася дискусія про вплив воєнних злочинів на життя цивільних та про роль документального кіно у збереженні правди.

Фото: перегляд фільму «Моя золота дитина»

Фіуме, або смерть: історія міста і відповідальність культури

У вечірній частині програми учасники фестивалю переглянули фільм «Фіуме або смерть!» хорватського режисера Ігора Безіновича, який народився в місті Рієка — колишньому Фіуме.

Стрічка, відзначена нагородою Роттердамського кінофестивалю, поєднує історичну реконструкцію з документальними свідченнями жителів міста. Вони переосмислюють події 1919 року, коли поет Ґабріеле Д’Аннунціо проголосив у Фіуме короткочасну автократичну державу — попередницю фашистського режиму Муссоліні.

Фільм досліджує, як культура може ставати і натхненням, і виправданням диктатури.

Фото: обговорення фільму «Фіуме або смерть!»

«Фільм розкриває складні зв’язки між мистецтвом і політикою, показуючи, як популярність митця може бути використана для легітимізації беззаконня. Водночас він запрошує до роздумів про націоналізм, пам’ять і людську гідність», — поділилася студентка Мар’яна Дармограй.

«Це нетиповий історичний фільм — часом важкий, але надзвичайно чесний. Він змушує замислитися, що історія — це не тільки те, що в підручниках, а й те, що живе в нашій свідомості», — додає Юлія Град, студентка юридичного факультету.

Під час обговорення учасники провели паралелі між історією Фіуме та подіями ХХ століття в українських містах — Львові, Івано-Франківську, Тернополі. Так само, як і в Рієці, тут неодноразово змінювалися кордони, влада й прапори.

Про людину, суспільство і спільну пам’ять

Завершуючи дискусію, учасники згадали слова австрійського психолога Вільгельма Райха з книги «Психологія мас і фашизм»:

«Фашизм — не справа рук одного диктатора. Це відображення ірраціональної структури масової людини».

Ці слова, як і кадри фільму, нагадали: будь-яке суспільство може опинитися на межі, якщо забуде про гідність, культуру й право.

Автор: Олександр Степаненко

22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.