Існує неписаний закон: якщо щось має статися — воно неодмінно станеться.

До відкриття 22 Мандрівного Docudays UA на Одещині організатори передбачили всі можливі негаразди: підготували два ноутбуки, генератор, проєктор, навіть запасний павербанк — великий, потужний. Здавалось, готові до всього. Ну, майже.

І ось настав день відкриття. І сталося все одразу.
Дощ, повітряна тривога, відключення електрики, несподівана поломка генератора… Але Мандрівний все одно розпочався.

У залі горіли лише свічки — павербанк витримував лише проєктор. Та вогники полум’я створили дивовижну атмосферу. Показ фільму «Як пройшли мої літні канікули?» режисера Антоніо Лукіча відбувся в камерній та теплій атмосфері. 

І не лише показ. Уже кілька років поспіль під час Мандрівного відбуваються спільні відкриття на відстані — через сотні кілометрів, об’єднуючи громади у віртуальному просторі. Цього разу Чорноморськ дивився фільм разом із Дніпром, де Мандрівний також стартував у цей самий момент.

Фото: відкриття на відстані, авторка Лариса Коломєєць

Розпочали зустріч координатори фестивалю — Григорій Курачинський (Дніпро) та Олег Охредько (Чорноморськ). Їхні слова задали тон вечору:
про головну тему цьогорічного фестивалю — «Рідкісний ресурс», який кожен розуміє по-своєму;
про підтримку людей, які повернулися з полону, і те, що їхня адаптація — наш спільний обов’язок;
про партисипативну демократію, поняття нове для багатьох, але сутнісно притаманне українцям;
про виклики цифрового світу та важливість збереження людяності навіть у віртуальному просторі.

Короткометражний фільм «Як пройшли мої літні канікули?» зібрав навколо екрана глядачів, які пізнавали себе у кожному кадрі. Простий, щирий, зворушливий фільм показав два світи — мир і війну, що існують поруч у сьогоднішній Україні.

Після перегляду люди ділилися враженнями, розповідали свої історії, говорили про віру, витримку, про мрії, що дають сили рухатися далі.

Фото: обговорення та перегляд при свічках, авторка Лариса Коломєєць

Так, це був Мандрівний при свічках.
І, можливо, саме в такій тиші, у напівтемряві, найкраще відчувається те, заради чого ми збираємось на фестивалі: щоб залишатись людьми.

Автор: Олег Охредько

22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.