Студенти факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, в межах 22 Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, долучилися до перегляду стрічки Дарʼї Пенькової «Де мій бронік?». Короткометражна стрічка молодої української режисерки стала приводом для щирої та дуже емоційної розмови про війну, втрату, людські слабкості і силу.

Післяфільмова розмова, що змінює оптику

Після перегляду відбулося експертне обговорення з Наталією Нечаєвою-Юрійчук — кандидаткою історичних наук, доценткою кафедри політології та державного управління ЧНУ. Саме вона задала тон дискусії: уважний, точний і чутливий до тем, які порушує фільм.

Студенти говорили про значення словосполучення «рідкісний ресурс» — у фільмі, у житті, під час війни. Ділилися, як за останні два роки змінилися їхні цінності, і чи взагалі можлива сьогодні розмова про «нормальність».

Фото: дискусія після перегляду «Де мій бронік?»

Окремою темою стала потреба в чесній репрезентації військових на екрані. Чи варто показувати їх без прикрас, без героїчного ореолу, через прості людські історії? Більшість учасників дискусії погодилася: так. Саме такі несхематичні, вразливі історії повертають розуміння, що за формою «військовий» стоїть людина — зі страхами, помилками, любов’ю.

«Вони такі ж, як ми — просто взяли на себе більше»

Молодь відзначила нестандартний режисерський підхід Пенькової: відкритість, документальність і відсутність «глянцю» дали можливість побачити військових не як символів, а як людей.

Саме ця «негероїзована правдивість» найбільше відгукнулась. Студенти зізнавалися: такий погляд не применшує подвиг, а навпаки — робить його ще глибшим і зрозумілішим.

Не оминули увагою й емоційну лінію фільму — симпатію, що виникає між головними героями. У багатьох виникло питання: а що було потім? Чи продовжилася їхня історія поза кадром? Це свідчило про головне — стрічка не залишила нікого байдужим.

Фото: емоції під час перегляду фільму 

Чи можливий мир без справедливості?

Також одним з ключових питань дискусії стала “справедливість як умова миру”. Чи можемо ми говорити про завершення війни без належної оцінки злочинів, без чесного проговорення болю, без відповідальності?

Студенти активно включалися в роздуми, ділилися особистими прикладами та спостереженнями. Для багатьох ця розмова стала першим досвідом глибокого обговорення фільму не лише як мистецького твору, а й як інструменту рефлексії та самоусвідомлення.

Усі присутні відзначили: фільм і дискусія залишили відчуття важливості діалогу — про війну, про людей на фронті, про нас самих.

22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.