У межах 22-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA у Кропивницькому відбувся відкритий показ документального автобіографічного фільму «Скло — моє нереалізоване життя» (реж. Рогір Капперс, Нідерланди, 2024).

Стрічка розповідає історію Рогіра Капперса — чоловіка, який вирішив здійснити дитячу мрію: створити скляний орган і зіграти на ньому. Коли у дев’ять років він уявляв себе музикантом, життя здавалося безмежним і повним можливостей. Та з роками мрія поступилася місцем буденності. Через десятиліття Капперс вирішив повернутися до неї — і «розтопити» те скло, під яким колись застигло його прагнення творити.

Кришталево чесна історія про другий шанс

«Скло — моє нереалізоване життя» — це не просто фільм про музику. Це історія про людську впертість і відвагу бути собою, про страх виглядати смішним, але все одно пробувати.

Фото: Геннадій Зорін

«Між надією й відчаєм, гумором і болем Рогір створив документальний щоденник, який іронічно, але дуже відверто говорить про час, що вислизає», — поділилася своїми враженнями глядачка Валентина, постійна учасниця показів Мандрівного.

Від сміху до філософії: як реагувала публіка

Після перегляду відбулося обговорення за участі психологині та співзасновниці центру People’s Lives Олени Каліман. Говорили про вікові кризи, страхи, невикористані можливості — і про те, що ніколи не пізно розпочати спочатку.

«Для мене цей фільм — веселий і щирий, бо він про шлях до своєї дитячої мрії, який людина проходить, не зупиняючись ні перед чим», — сказала глядачка Наталія Адиковська.

Одні глядачі бачили у Рогірі символ вічної дитячої щирості, інші — приклад надмірної наївності.

Автор фото: Геннадій Зорін

«Як можна в такому віці бути настільки інфантильним?» — пролунало з залу.

«А він просто вільна людина, яка шукає себе і має на це право», — відповіла інша учасниця обговорення Наталія Ковальчук.

Фрази, що залишилися з глядачами

Під час перегляду багато хто занотовував репліки з фільму, аби поділитися ними на обговоренні.

«Коли батько назвав органомобіль сина “труною зі склянками”, у цій іронії відчувалася і любов, і нерозуміння між поколіннями», — зазначила глядачка Анастасія.

Інша фраза, яка надовго запам’яталася аудиторії:

«Усі генії та віртуози просто використали свій момент».

Вона стала своєрідним лейтмотивом вечора — нагадуванням, що кожна людина має свій шанс, і головне — не пройти повз нього.

Кіно, що повертає до себе

Обговорення після фільму тривало довше, ніж сам показ — і, мабуть, саме це найкраще свідчить про його силу.

Автор фото: Геннадій Зорін

Це кіно — для тих, хто відчуває в собі «незіграні ноти», хто колись відклав мрію «на потім».
Капперс доводить: другий шанс не потребує ідеального моменту — лише відваги почати.

Авторка: Марія Зоріна
 

22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.