В Ужгороді, у межах 22-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, відбувся показ та обговорення фільму «Остання пісня з Кабула» режисерів Кевіна Макдональда та Рухі Хамід. Подію організували ГО «КАПЛ «Вестед» у партнерстві з СОС Дитячі Містечка Ужгород та релокованим кіноклубом. Участь взяли активні мешканці міста, студенти, правозахисники та всі, кого хвилюють теми свободи, культури й людської стійкості.

Модерували зустріч регіональна координаторка Мандрівного Docudays UA Марія Менджул та керівниця СОС Дитячі Містечка Ужгород Наталя Криворучко. Вони запросили глядачів у глибоку розмову про Афганістан — країну, де музика, що зазвичай є універсальною мовою свободи, нині стала символом ризику, спротиву та надії.

Фото: обговорення фільму "Остання після з Кабула"

Фільм, що відкриває вразливість свободи

«Остання пісня з Кабула» — це гостре нагадування про те, як швидко може зникнути те, що здається звичним: право говорити, творити, бути собою. Для ужгородської аудиторії, яка переживає наслідки війни та суспільних трансформацій, фільм став особливою точкою співпереживання.

Стрічка показує не лише наслідки репресій і політичного тиску, а й силу людської гідності. Герої намагаються зберегти музику — і через неї власну ідентичність. Їхня стійкість будить у глядачеві розуміння: мистецтво може бути формою опору, простором свободи, навіть коли самі свободи згортають.

Голоси аудиторії: переживання, які неможливо залишити при собі

Обговорення після перегляду виявилось надзвичайно емоційним. Учасники ділилися тим, що зачепило найбільше:

Про втрату свободи:
«Стрічка ніби вирвала з комфортної буденності й змусила подивитися на реальність, де свобода може зникнути за один день. Правові поняття, які ми звикли бачити в теорії, тут стали людськими історіями втраченої гідності.»

Про силу мистецтва:
«Моменти, де герої тримаються за свою мову, музику, культуру — це крик про допомогу й водночас прояв неймовірної сили. Ми дивилися не просто на події, а на боротьбу за право залишатися собою.»

Про відповідальність спільноти:
«Фільм залишає емоційну тишу, але й потребу говорити. За кожною юридичною нормою стоять живі люди, їхні страх і надія.

Фото: показ фільму "Остання пісня з Кабула"

Важливість події

Показ в Ужгороді став не лише культурною подією, а й простором для діалогу про природу прав людини. Стрічка підкреслює: свобода — не абстракція, а щоденна реальність, яку потрібно берегти. І навіть у найтемніші часи мистецтво залишається тим, що підтримує людину та об’єднує спільноту.

Для Мандрівного Docudays UA такі зустрічі — це спосіб відкривати важливі теми через кіно, формувати чутливість до чужого досвіду та надихати на дію.

Авторка: Марія Менджул

22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.