Відкриття при свічках

Фестиваль розпочався символічно: через відключення електроенергії зал освітлювали лише свічки. Та попри темряву, атмосфера була сповнена внутрішнього світла — світла людей, які прийшли, щоб дивитися кіно, думати, ставити запитання. Глядачі разом із учасниками з Дніпра у віртуальному мості переглядали фільм Антоніо Лукіча «Як пройшли мої літні канікули?». Кіно стало приводом говорити про участь громадян у формуванні державної політики — партисипативну демократію.

Фото: перегляд фільму "Як пройшли мої літні канікули?" в Чорноморську

Географія подій: від ліцеїв до укриттів

22 Мандрівний Docudays UA охопив десятки освітніх закладів Чорноморська та Одеси й навіть гостинно прийняв релоковану Бердянську гімназію №5.

У Одеському ліцеї №81 показ стрічки «Остання пісня з Кабула» перетворився на розмову про свободу самовираження та ціну, яку за неї платять жінки у різних куточках світу.

У Чорноморському морському фаховому коледжі перегляд фільму «Як пройшли мої літні канікули?» кілька разів переривався сиренами. Студенти спускалися в укриття й поверталися — щоб додивитись, обговорити, не здатися. Наступного дня поблизу коледжу вибухнув «шахед», і стрічка про війну стала моторошно реальнішою.

У релокованій Бердянській гімназії №5 “Перлина” фільми стали приводом до розмови про освіту під час війни та загрози, що існують для дітей у наші дні.

Мистецтво як відповідь на біль

Фестиваль став простором не лише для перегляду кіно, а й для терапії. У «Майстерці для душі», у Центрі позашкільної освіти, у закладах, де навчання відбувалося попри відключення світла, діти й дорослі після важких переглядів малювали, розписували шопери, створювали асоціативні картини своїх емоцій. Мистецтво ставало містком від страху до сили, від тривоги до відновлення.

Фото: Мистецькі заняття під час 22 Мандрівний Docudays UA 

Тема року — «Рідкісний ресурс»

Цьогорічне гасло Docudays UA у Чорноморську набуло особливого змісту. Під постійними сиренами, тиском новин, серед втоми й болю люди все одно приходили на покази. Вони приносили з собою найрідкісніший ресурс нашого часу — людяність. Саме її відображали дитячі виставки, відверті обговорення, тихі кімнати зі свічками, де навіть у темряві звучали важливі слова.

Фото: свято вдячності 

Фінал фестивалю — свято вдячності

В Палаці культури Чорноморська підбили підсумки фестивалю та вручили подяки всім організаціям, що допомагали у його проведенні. Серед них — освітні, культурні й громадські установи, арттерапевтичні простори та релоковані навчальні заклади. Це партнерство стало доказом того, що навіть в умовах війни громада здатна разом творити культурний фронт, підтримувати молодь та формувати середовище, де права людини — не абстракція, а реальність.

Мандрівний, який об’єднав місто

Docudays UA у Чорноморську цього року не просто відбувся — він став подією, що об’єднала людей у найскладніший час. Зі свічками, під сиренами, у залах, у підвалах, онлайн і наживо — люди дивилися, думали, говорили. І доводили щодня: найцінніший ресурс — це здатність залишатися людьми.

Автор: Олег Охредько

22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.