У Запоріжжі відбулись покази Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. На події зібрались підлітки, батьки, освітяни та експертки, щоб разом подивитися кіно й проговорити теми, які часто залишаються в тіні. Атмосфера під час зустрічей була по-особливому довірливою: тут слухали, ставили питання, сперечалися і разом шукали слова для складних переживань.

Першою стрічкою фестивального міні-марафону став фільм Антоніо Лукіча «Як пройшли мої літні канікули». Для запорізьких глядачів цей показ був не лише переглядом — у ньому впізнавали знайомі місця, школу, ритми початку навчального року, які війна зробила зовсім іншими.

Фото: дискусії після перегляду з експертами

Учасники відзначали, що фільм набув додаткової ваги саме зараз, коли історії підлітків переплітаються з досвідом повномасштабної війни. У стрічці звучала щирість, у якій діти говорять про гордість за своїх батьків-військових. Це викликало окрему хвилю емоцій, бо за межами кіно, у соцмережах, часто видно й інші, болісні реакції суспільства.

«Фільм повертає віру, — ділилися глядачі. — Він показує, що справжнє життя не таке, як у стрічках хейту в інтернеті».

Говорили й про те, що літні канікули сьогодні — це радше спогади з тривогою та надією: нехай цього літа хорошого було небагато, але всі мріють про наступні — вже після перемоги.

Після показу пролунало важливе уточнення від учасників: варто говорити не лише про дітей, які навчаються в умовах війни, а й про тих, хто більше ніколи не сяде за парту — бо загинув від російської агресії. Ця фраза стала болючим, але необхідним акцентом вечора.

Фото: обговорення з експертками по кібезбезпеці

Другий показ зібрав ще різноманітнішу аудиторію: дорослих, педагогів, підлітків. Після перегляду фільму «Мій щоденник сексуального шантажу» відбулася панельна дискусія з експертками, яка показала: різні покоління часто по-різному дивляться на питання приватності, сексуальності й довіри.

Представники старшого покоління зауважували: «Не надсилай інтимні фото — і проблем не буде». Експертки дуже делікатно пояснили, що інтимні знімки між партнерами за згодою — це норма сучасних стосунків. Проблема починається там, де є насильство, шантаж, і особливо — коли це відбувається в сім’ї. Для багатьох страх осуду може бути не менш травматичним, ніж саме насильство.

Фото: перегляд фільму «Як пройшли мої літні канікули»

У дискусії також піднімали питання булінгу та сорому. Глядачі й експертки навели приклади, коли психологічний тиск через зовнішність чи незвичність ставав причиною того, що діти замовчують інші, серйозніші проблеми — бо не очікують підтримки.

Водночас прозвучала і позитивна тенденція: у Запоріжжі за останній рік зросла кількість звернень підлітків до поліції. Це свідчить про те, що молодь починає довіряти системі та шукати допомогу. Але експертки наголосили: можливості поліції з ідентифікації кіберзлочинців усе ще дуже обмежені.

Підліткам фільм видався непростим, але саме візуальна подача — акцент на переписках, медіафайлах, а не на складних інтерв’ю — робила його більш доступним для першого знайомства з темою.

Авторка: Вікторія Верес

22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.